Отражение в образе ивана народных представлений о добре и зле

Душа летить в дитинство як у вирій, 
бо їй на світі добре лише там.
Л.Костенко

У моєму дитинстві було безліч красивих моментів, які я сьогодні з радістю згадую.
Коли ми з сім’єю поїхали на море, я був дуже щасливий. Я відпочивав з родичами, знайшов друзів, але через 2 тижні це щастя закінчилось…
А на наступний рік восени, у буденний день, коли прийшов час йти з садочка, за мною прийшов тато. І коли ми вийшли, я побачив новенький велосипед. Наступні декілька днів я не злізав із своєї нової іграшки. Я катався із своїми друзями і був щасливий. Але настала зима, сніг… І це щастя також закінчилось.
Але справжнє щастя до мене прийшло 1 січня 2008 року. В той день у мене народилась сестричка. Вона нас розважала, тягла гуляти, а коли Аня навчилася ходити, ми могли відпочити тільки тоді, коли вона спить. 
Це щастя! І воно ніколи не зникне. 

На мій погляд, оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» являє собою історію про те, як важливо, щоб батьки і діти навчились добре розуміти один одного та про красу чистих людських почуттів. Головними героями твору є батько та син. Батько усе життя був гарним пілотом, але сталося так, що він втратив роботу. Втративши роботу, він втратив і найцінніше у своєму житті – родину.  Дружина Бена залишила його та покинула Аравію, а син залишився з чоловіком тому, що матері він був зовсім непотрібним: «Так він і залишився ні з чим, якщо не брати до уваги байдужу дружину, якій він не був потрібен, та десятирічного сина, що народився надто пізно і, як розумів в глибині душі Бен, чужого їм обом – самотнього, неприкаяного дитини, яка в десять років розумів, що мати ним не цікавиться, а батько – стороння людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним говорити в ті рідкісні хвилини, коли вони бували разом».Мені дуже шкода хлопчика, який залишився без матері, бо дуже важко у десятирічному віці залишитися без тепла рідної людини і відчувати, що ти нікому не потрібен. Нікому не потрібен, бо мати тобою просто не цікавиться, а у батька немає на тебе часу. Хоча Бен і намагався стати ближче до свого сина, найчастіше таке спілкування ні до чого не приводило.Батько наважився навчити хлопчика літати і брав його з собою: «Бен спробував повчити хлопчика вести літак, і хоч син виявився дуже кмітливим і досить швидко засвоїв основні правила, кожен окрик доводив хлопця до сліз …». На мій погляд, батько просто не міг передати свої почуття та висловити їх своєму синові. Хоча він і мріяв про те, що заробить грошей і поїде до Канади, відправивши хлопця до матері, все ж таки він взяв хлопчика з собою до нового місця роботи.  За умовами контракту батько хлопця повинен був знімати акул в Акулячій бухті на Чорному морі. У цей політ він взяв з собою і сина. Коли вони летіли до місця зйомок, вони бачили під собою лише пустелю. «Все було нерухоме і мертве. Сонце випалювало тут усе життя, а навесні на тисячах квадратних миль вітри підіймали в повітря маси піску і відносили його на той бік Індійського океану, де він і залишався навіки на дні морському».Під час зйомок на Бена напали акули і він вибрався на берег ледве живий, зранений та обезкровлений. У такому стані він ніяк не міг вести літак, так що це довелося зробити його синові – маленькому хлопчикові. Коли Бен прийшов до себе, він вже був у лікарні. Йому ампутували одну руку, але вони з сином залишилися живими. Залишилися живими завдяки тому, що маленький хлопчик, який, на перший погляд, не любив свого батька, здійснив надзвичайний подвиг та зміг підвести літака і долетіти разом з пораненим батьком до людей, які надали йому до Я вважаю, що ця оповідь доводить до нас, що батько та син все ж кохали один одного. І якщо батько не достатньо уважно ставився до хлопчика, то той його дуже кохав, незважаючи на всі його вади. Він настільки любив свого батька, що знайшов у собі мужність підняти літак до неба, дістатися людей та врятувати свого тата,. Я вважаю, що це й є приклад чистих людських взаємин, приклад беззавітного кохання та поваги дитини до свого коханого батька.