ответе на вопросы Нобоков "Рождество" Сколько частей имеет рассказ? Как вы озаглавили каждую из частей?

В какое время года происходят события рассказа? Найдите описание морозного утра?

Как художнику удалось передать красоту зимнего утра?

А что чувствует герой рассказа?

Почему у главного героя такое восприятие прекрасного морозного утра?

Оптимистичен ли финал рассказа?

Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.

Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.

Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.

Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.

Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.

Когда челвек ушел своей дорогой ,уже прошол месяц.волчата не как не могли себя прокормить и искали еду везде где только возможно.после такой трагедии волчата не спали и не ели несколько дней. прошло 8 лет волчата были уже настоящими волками.они охотились групами .в декабре 31 все праздновали новый год и волкирешили устроить людям сюрприз.они хотели прокрасться в амбар и перегрызть овец.тихо и аккуратно волки пробрались в амбар и успели утощить с собой только одну овцу.на следуйщий день была тихая погода,и волки хотели есть, ведь одной овцой трех волков не прокормиш.и тут они отправились в деревню прокрались в омбар ,когда волкиперегрызли пол стада открылась дверь за которой стоял тот охотник который обнаружил их еще в детстве возле мертвой матери.он заплакал ведь не ожидал увидеть тех за которых он мог тогда получить 50 тенге,ему уже не было жалко стадо он просто смотрел на этих выросших волчат .волки с воспоминаниями узнали этого человека ведь в душе они помнили тот поступок за который они ему .волки бросились к нему в объятья.прошло около недели волки жили с охотником он уже не был волчатником он был обычным постухом ,а волки уже не трогали стадо а охотнику их новому хозяину которого они считали отцом.