1) он был подкидышем "раннею весной, в дождливую ночь, его нашли у ворот дома на лавке". 2)смуглая кожа, чёрные волосы, был он нечист на руку, то есть любтл воровать. Внешность у Цыганка была привлекательная: "Квадратный, широкогрудый, с огромной кудрявой головой, он явился под вечер, празднично одетый в золотистую, шёлковую рубаху штаны и скрипучие сапоги гармоникой. Блестели его волосы, сверкали раскосые весёлые глаза под густыми бровями и белые зубы под чёрной полоской молодых усов, горела рубаха, мягко отражая красный огонь неугасимой лампады". 3)Он был одним из Алешиных близких друзей. Цыганок учил Алёшу правильно вести себя во время порки ему в случае со скатертью и так далее.. Все жители дома относились к Цыганку особенно" "Дедушка кричал на него не так часто и сердито, как на сыновей Дядья тоже обращались с Цыганком ласково, дружески и никогда не шутили с ним, как с мастером Григорием, которому почти каждый вечер устраивали что-нибудь обидное и злое". 4) Умер Цыганок в субботу, в начале зимы. Цыганоку дяде Якову нести крест, на могилу его жены. Цыганок поскользнулся, его придавило крестом. Похоронили его незаметно, непамятно.
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу! 2твір Під блакитними небесами Чудовими килимами, Виблискуючи на сонці, сніг лежить ...
2)смуглая кожа, чёрные волосы, был он нечист на руку, то есть любтл воровать.
Внешность у Цыганка была привлекательная: "Квадратный, широкогрудый, с огромной кудрявой головой, он явился под вечер, празднично одетый в золотистую, шёлковую рубаху штаны и скрипучие сапоги гармоникой. Блестели его волосы, сверкали раскосые весёлые глаза под густыми бровями и белые зубы под чёрной полоской молодых усов, горела рубаха, мягко отражая красный огонь неугасимой лампады".
3)Он был одним из Алешиных близких друзей. Цыганок учил Алёшу правильно вести себя во время порки ему в случае со скатертью и так далее..
Все жители дома относились к Цыганку особенно" "Дедушка кричал на него не так часто и сердито, как на сыновей Дядья тоже обращались с Цыганком ласково, дружески и никогда не шутили с ним, как с мастером Григорием, которому почти каждый вечер устраивали что-нибудь обидное и злое".
4) Умер Цыганок в субботу, в начале зимы. Цыганоку дяде Якову нести крест, на могилу его жены. Цыганок поскользнулся, его придавило крестом. Похоронили его незаметно, непамятно.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!
2твір
Під блакитними небесами
Чудовими килимами,
Виблискуючи на сонці, сніг лежить ...