ответить на вопрос (у кого какие слова) 1: ми заступили тобі батька й матір, отже, я тобі насамперед щось захисне — бери ось цей амулет! жінка з племені інків подарувала мені його колись. у неї була голуба кров, пласкі стопи, воші і дар провидиці. "білошкірий чужинцю, — сказала вона мені, — цей амулет носили королі, в ньому сила сонця, місяця й землі, не кажучи вже про менші планети — дай мені за нього срібний долар на горілку — і він буде твій". нехай щастя передасться й далі — дарую його тобі. він тебе захистить, а твого непривітного юпітера змусить тікати. 2: пане, чек настільки ж надійний, наскільки ненадійні ви. мій друг блюменталь може сплатити більшу суму. мій друг, зрозуміло? друг, у якого я завтра ввечері їстиму фаршированого щупака. вчіться на зразкових прикладах! завести дружбу, одержати оплату наперед та ще й за на вечерю — от що значить продати! ось так воно, а тепер можете стояти вільно! 3: людина — це ж тільки людина, та й годі спершу я тільки понюхала з потім ковтнула трошечки, бо ж мене завжди чомусь а поті потім біс мене, мабуть, а до того ж не слід бідну жінку на гріх наводити та пляшок тут 4: ти подумай, адже померти я все одно мусила б. а тепер я вдячна, що у мене був ти. адже я могла бути і самотньою, і нещасною. тоді я вмирала б охоче. тепер мені важче. але зате я сповнена коханням, як бджола медом, коли вона ввечері повертається у вулик. 5: ти хочеш сказати: а що робити, як чогось накоїв? ніколи не пере дитинко! нічого не говори. посилай квіти. без записки. самі квіти. вони покривають усе. навіть могилу. 6: ось подумай собі, скільки разів отой мій шинкар накликав своїй тітці смерть, а тепер звелів намалювати її найвитонченішими фарбами та й повісив собі над диваном. такою вона йому більш до вподоби. шанування! мало хороших властивостей у людини; та й про них вона згадує тільки тоді, коли вже запізно. тоді її зворушує думка: яким же ж я міг бути отож вважатиму себе за доброчесну доброчесність, доброта, всіх цих властивостей люди щиро бажають іншим, щоб їх легше основи людського суспільства — це жадоба, страх і корупція. людина — зла, але любить добро, коли його чинить хтось інший. а: матильда б: фердинанд в: ленц г: роббі д: отто е: роза ж: пат
Бобыль-бедный крестьянин,земли своей нет и он батрачит у соседей.Шатается по людям,а для дома-не дров не нарубит,не воды не принесёт.Любит погулять за чужой счёт,захребетник.Целыми днями бродит без дела,жалуясь на бедность.Бобылиха ему под стать-бедная вдова,ни кола-ни двора,живёт на задворках у соседей.Жена бобыля Бакулы не умеет работать,мечтает стать боярыней,чтобы все ей завидовали .Бобыли завистливы и жадны,не умеют видеть красоту и прекрасное,ленивые пьянчужки,но хитрые и тщеславные,им мечта "что день,то пир,что утро, то похмелье".Забирают Снегурочку к себе и пытаются получить от этого выгоду,они ждут ,что свою красоту она должна использовать,чтобы принести богатство своим приёмным родителям и очень злятся,когда этого не происходит.
Жил старик со своею старухой у самого синего моря; они жили в ветхой землянке ровно тридцать лет и три года.
Старик два раза закидывал невод — ничего не было, в третий раз вытянул золотую рыбку. Рыбка попросила отпустить её. Старик отпустил. Пришел домой рассказал жене. Жена сказала попросить корыто. Дала рыбка корыто. Старуха сказала попросить избу. Дала рыбка и избу. Захотела старуха стать столбовою дворянкой. Стала она дворянкой и послала старика служить в конюшню.
Захотела стать царицею. Сделала её рыбка и царицею. Захотела стать владычицей морской, чтобы рыбка ей прислуживала.
Передал старик рыбке рыбке, но ничего не сказала рыбка, лишь хвостом по воде плеснула и ушла в глубокое море. Долго у моря ждал он ответа, не дождался, к старухе воротился — глядь: опять перед ним землянка; на пороге сидит его старуха, а пред нею разбитое корыто.