В заросшем крапивой больничном дворе стоит небольшой флигель. Сторож Никита — старый отставной солдат, очень исполнительный и любящий порядок человек.
Кровати в комнатах привинчены к полу. В палате номер шесть находятся пять сумасшедших. Еврей Моисейка помешался, когда у него сгорела мастерская. Никого, кроме него, не пускают на улицу. Моисейка любит услужить. Все подаяние, что собирает на улице, отдает сторожу. Своей услужливостью он подражает Ивану Дмитриевичу Громову, который укрывает своих соседей, когда они спят, подает им воду. Но во время срывов Иван Дмитриевич кричит о человеческой подлости, о грешниках и насильниках.
гаючи за своїми рідними, Буба твердо переконана, що в них удома – “не як у людей”. Хоча ця думка згодом змінюється разом зі змінами у Бубиному світобаченні. В другій частині роману Буба починає краще розуміти світ дорослих, бо стає на крок ближче до своїх домашніх турбот і сприймає їх не як нав’язане їй середовище, а як найближчих людей, що потребують її турботи та розуміння. Якщо в першій частині роману Буба не збирається виростати й дорослішати, то в другій частині вона помітно змінюється, так само, як і її погляди на життя. Речі, які раніше могли б дратувати дівчину (наприклад – поведінка сестри Ольги), тепер стають болісними факторами, що формують її характер. Утім, найбільшу зміну приніс Бубі перший досвід нещасливого кохання (хоча щасливе це кохання чи ні, читачі зможуть вирішити самі). Коли хлопець Буби захоплюється іншою дівчиною, Буба страждає.
Кровати в комнатах привинчены к полу. В палате номер шесть находятся пять сумасшедших. Еврей Моисейка помешался, когда у него сгорела мастерская. Никого, кроме него, не пускают на улицу. Моисейка любит услужить. Все подаяние, что собирает на улице, отдает сторожу. Своей услужливостью он подражает Ивану Дмитриевичу Громову, который укрывает своих соседей, когда они спят, подает им воду. Но во время срывов Иван Дмитриевич кричит о человеческой подлости, о грешниках и насильниках.
гаючи за своїми рідними, Буба твердо переконана, що в них удома – “не як у людей”. Хоча ця думка згодом змінюється разом зі змінами у Бубиному світобаченні. В другій частині роману Буба починає краще розуміти світ дорослих, бо стає на крок ближче до своїх домашніх турбот і сприймає їх не як нав’язане їй середовище, а як найближчих людей, що потребують її турботи та розуміння. Якщо в першій частині роману Буба не збирається виростати й дорослішати, то в другій частині вона помітно змінюється, так само, як і її погляди на життя. Речі, які раніше могли б дратувати дівчину (наприклад – поведінка сестри Ольги), тепер стають болісними факторами, що формують її характер. Утім, найбільшу зміну приніс Бубі перший досвід нещасливого кохання (хоча щасливе це кохання чи ні, читачі зможуть вирішити самі). Коли хлопець Буби захоплюється іншою дівчиною, Буба страждає.