Калашников был защитником своей жены и семьи. Он вызвал на честный бой обидчика своей жены- Опричника царя Ивана Грозного и победил его. Царю о нанесенной его семье Опричником обиде, Калашников ничего не сказал, опасаясь что слухи о позоре жены, не дадут его семье спокойно жить. Он умер за честь своей семьи, жены. Иван Грозный здесь дан в естественном развитии действия. Он и суров, и грозен, и жесток, и радостен, величественен, весел, спокоен, доверчив и подозрителен, справедлив, а в том как вершит справедливость- снова жесток. Иван Грозный в изображении Лермонтова- сложная и противоречивая, исторически объясненная в своей сложности натура.
Народився 18 березня 1952 в місті Станіславів в сім’ї лікаря та інженера-економіста.
Освіту здобув у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника (раніше Івано-Франківський педагогічний інститут), філологічний факультет (1969–1973 роки), учитель української мови і літератури.
У 1974 переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем.
Перші вірші почав друкувати в 1971-1973 роках, з 1981 року друкував у журналах літературні статті, переклади та ін.
У 1987 році організував естрадний театр «Не журись!», для якого писав сценарії, пісні, виступав на сцені, як комедійний актор. У 1987-1991 роках був також режисером цього театру.
У 1991-1994 завідував відділом містики і сенсацій у львівській газеті «Post-Поступ», а з 1996 став видавати газету «Гульвіса», яка існувала до літа 1998 року. З грудня 1997 до 2006 року працював в відновленій газеті «Поступ», в якій з 1998 вів щотижневу колонку під псевдонімом Юзьо Обсерватор.
Юрій Винничук
Народився 18 березня 1952 в місті Станіславів в сім’ї лікаря та інженера-економіста.
Освіту здобув у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника (раніше Івано-Франківський педагогічний інститут), філологічний факультет (1969–1973 роки), учитель української мови і літератури.
У 1974 переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем.
Перші вірші почав друкувати в 1971-1973 роках, з 1981 року друкував у журналах літературні статті, переклади та ін.
У 1987 році організував естрадний театр «Не журись!», для якого писав сценарії, пісні, виступав на сцені, як комедійний актор. У 1987-1991 роках був також режисером цього театру.
У 1991-1994 завідував відділом містики і сенсацій у львівській газеті «Post-Поступ», а з 1996 став видавати газету «Гульвіса», яка існувала до літа 1998 року. З грудня 1997 до 2006 року працював в відновленій газеті «Поступ», в якій з 1998 вів щотижневу колонку під псевдонімом Юзьо Обсерватор.