ответить вот на эти во по рассказу Набокова Обида
3. Почему мальчик был готов пожертвовать своими главными сокровищами, лишь бы не ехать в гости?
4. Справедливо ли Таня Корф назвала Путю ломакой?
5. В чем основная причина неуспеха Пути в детском обществе?
6. В чем смысл названия рассказа?
7. Какая часть рассказа тебе понравилось? Напиши несколько предложений из рассказа и добавь свое высказывание.
Це, зрештою, його перша юнацька любов — Оксана Коваленко. Отже, жіноча доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. А доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Хто тільки над нею не знущався?! На панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки!
жіночі образи Шевченка — це насамперед невигойна, найболючіша рана кріпацтва. Згадаймо назви його творів про жінок: "Наймичка", "Відьма", "Сова", "Слепая", "Мар'яна-черниця". Ці назви не випадкові. Саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішньому суспільстві.
Десятки "благородних" поетів того часу вважали б неестетичним такий образ у своїй творчості, відвернулися б, побачивши таку жінку у житті. Шевченко не тільки не відвернувся і не тільки увів її у високий храм поезії, а назвав її своєю, рідною.
Шевченкові поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя.
А балади: "Причинна", "Тополя", "Русалка", "Утоплена", "Лілея" - у кожній з нихсвоя, окрема історія нещасливого кохання, нещасливого з вини соціальних умов. Кожна з них — це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, спаплюжив гідність.
Образи Шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й, як правило, високоморальні. І найбільша заслуга Шевченка в тому, що він підніс жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п'єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. Це Ганна з поеми "Наймичка", Оксана з поеми "Слепая", Катерина і Марія з однойменних поем, Сова і багато інших, чиїх імен яких ми не знаємо. Мати з дитиною завжди була для Шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності і благородства.
Древнерусская литература передала русской литературе свою высокую идейность, свой опыт, богатство языка.
В древнерусской литературе есть произведения, которыми русский народ может гордиться, это такие произведения как: “Повести временных лет”, - первая русская летопись, “Поучение Владимира Мономаха”, “Слова о полку Игореве”, “Хождение за три моря Афанасия Никитина”, и другие. Эти произведения показывают всё лучшее, что создала русская литература за первые семь веков своего существования.
Летопись – внушает убеждения святости власти, она становилась школой патриотизма, школой правды.
Древнерусская литература – это часть истории страны, она всегда была занята общественными проблемами своего времени. Древнерусская литература XI - XII веков была связана с византийской и болгарской литературой.
Жанры литературы связаны с церковной, фольклором, жанрами, которые воспевают любовь к родине. То есть литература XI - XII веков на Руси находилась в процессе жанрообразования (“Поучение”, “Моление”, “Слова о полку Игореве”).
Познание древнерусской литературы продолжается. Это и правильно. Приобщиться к литературе Руси того времени счастье и радость. Всё это не может нас оставить равнодушными к истории культуры нашей Родины. Литература Древней Руси – это зеркало славы наших предков, воинов, строителей, философов, политологов, художников слова и книжного дела.
Я считаю, что Древнерусская литература является хорошим явлением культуры нашего дня.
Изучение древнерусской литературы, памятников древнего искусства является важным делом. Памятники должны служить будущему. Лучшие произведения культуры продолжают участвовать в нашей жизни. Мы изучаем древнерусскую литературу, продолжаем читать, расширяем свой кругозор. Вся литература Руси обращена к будущему, к нам, она пронизана заботой о будущим.