Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Левша является очень трудолюбивым мастером, который проживает в Туле. На щеке у него находилось родимое пятно, он косой, волосы у него выдраны. У него старая, разорванная одежда, он грязный, неопрятный, он несамоуверенный, необразованный, но его отсутствие не мешает ему создавать уникальные вещи.
Повествователь говорит, что имя настоящего левши забылось так же как имена многих великих людей. Левша является собирательным образом всего русского народа, в нем и талант, и умение приставить свою страну, заинтересовать собеседника, патриотизм, умение отстоять свое мнение. Он смог доказать государю, что русский человек, даже необразованный может делать шедевры. Не зная никаких физических законов, он сумел подковать микроскопическую блоху и даже написать имя создателя. Он делал это не для того чтобы прославиться самому, а для того чтобы сделать известной свою отчизну. Повествователь показывает, в какой нищете живет истинный талант в нашей стране. В противовес этому всему в произведении показывается жизнь английского рабочего, его жизнь совсем другая, у него есть все условия для того чтобы изготавливать хорошие вещи и достойно жить. Но даже эти невиданные условия не смогли оставить левшу на чужбине. Когда он ехал домой, он не спускал взгляда с горизонта, на котором виднелась Родина. Левша очень хотел поведать, России как нужно хранить оружие, поэтому очень торопился домой.
Левша даже при смерти, не забывает о своей Родине и хочет рассказать секрет, но не смог левша поведать секрет, потому что в России не действуют никакие законы, его обокрали, все отобрали, плохо с ним обращались, поэтому он и скончался. Его талант не приняли, не позаботились о нем. В исходе его судьбы также отразилась любовь к спиртному, может быть, если бы он приехал домой трезвым и не заболел бы, его судьба сложилась намного лучше.
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Повествователь говорит, что имя настоящего левши забылось так же как имена многих великих людей. Левша является собирательным образом всего русского народа, в нем и талант, и умение приставить свою страну, заинтересовать собеседника, патриотизм, умение отстоять свое мнение. Он смог доказать государю, что русский человек, даже необразованный может делать шедевры. Не зная никаких физических законов, он сумел подковать микроскопическую блоху и даже написать имя создателя. Он делал это не для того чтобы прославиться самому, а для того чтобы сделать известной свою отчизну. Повествователь показывает, в какой нищете живет истинный талант в нашей стране. В противовес этому всему в произведении показывается жизнь английского рабочего, его жизнь совсем другая, у него есть все условия для того чтобы изготавливать хорошие вещи и достойно жить. Но даже эти невиданные условия не смогли оставить левшу на чужбине. Когда он ехал домой, он не спускал взгляда с горизонта, на котором виднелась Родина. Левша очень хотел поведать, России как нужно хранить оружие, поэтому очень торопился домой.
Левша даже при смерти, не забывает о своей Родине и хочет рассказать секрет, но не смог левша поведать секрет, потому что в России не действуют никакие законы, его обокрали, все отобрали, плохо с ним обращались, поэтому он и скончался. Его талант не приняли, не позаботились о нем. В исходе его судьбы также отразилась любовь к спиртному, может быть, если бы он приехал домой трезвым и не заболел бы, его судьба сложилась намного лучше.