Плюшкин-самый ничтожный из всех,алчный и скупой,трясущиёся над каждой вещью,заставляю всех жить впроголодь.Предложение продажи вызвало удивление у Плюшкина.В глазах засветилась радость, сменившаяся подозрением.Торг по мелочам,Плюшкин не в курсе реальной жизни и цен,но в нём проснулся делец.Он прибедняется, вымаливая копейки у Чичикова.Лесть Чичикова безуспешна,даже коню не предложат сена,а продать и повесить все издержки купчей Плюшкин готов.Жалкий старик вызывает отвращение у Чичикова,но он готов на всё,ради покупки "мёртвых душ".Сделка завершается успешно,алчный старик отдаёт списки беглых и умерших крестьян Чичикову за копейки.Чичиков с брезгливостью и осуждением покидает дом Плюшкина,неприятное,тягостное ощущение заглушает только радость успешной сделки.
У своєму особистому щоденнику Г. Тютюнник писав: «Іноді я відчуваю людину, як рана сіль». І ці рядки підтверджує його творчість. Адже у його новелах ми бачимо, як автор вболіває за людей, страждає за них та відчуває особистий біль кожного.
З особливою гостротою та увагою письменник виписує кожен з образів у своїх новелах та оповіданнях «Вогник у степу», «Смерть кавалера», «Син приїхав» та ін., висвітлюючи всю несправедливість нашого світу. У творах «Вуточка», «Оддавали Катрю», «Чудасія» автор наголошує на неприпустимості сучасної йому системи. Він з особливим пригніченням описує те, як у людей з сердець зникає співчуття та жаль. Окрім цього автор ацентує увагу на тому, що головне у людині – духовне багатство, вміння бути милосердним та робити добрі справи на користь інших.
Отже, Гр. Тютюннику болять проблеми кожної особистості, він пропускає їх крізь себе, турбується та переймається душевними стражданнями кожного.
Плюшкин-самый ничтожный из всех,алчный и скупой,трясущиёся над каждой вещью,заставляю всех жить впроголодь.Предложение продажи вызвало удивление у Плюшкина.В глазах засветилась радость, сменившаяся подозрением.Торг по мелочам,Плюшкин не в курсе реальной жизни и цен,но в нём проснулся делец.Он прибедняется, вымаливая копейки у Чичикова.Лесть Чичикова безуспешна,даже коню не предложат сена,а продать и повесить все издержки купчей Плюшкин готов.Жалкий старик вызывает отвращение у Чичикова,но он готов на всё,ради покупки "мёртвых душ".Сделка завершается успешно,алчный старик отдаёт списки беглых и умерших крестьян Чичикову за копейки.Чичиков с брезгливостью и осуждением покидает дом Плюшкина,неприятное,тягостное ощущение заглушает только радость успешной сделки.
У своєму особистому щоденнику Г. Тютюнник писав: «Іноді я відчуваю людину, як рана сіль». І ці рядки підтверджує його творчість. Адже у його новелах ми бачимо, як автор вболіває за людей, страждає за них та відчуває особистий біль кожного.
З особливою гостротою та увагою письменник виписує кожен з образів у своїх новелах та оповіданнях «Вогник у степу», «Смерть кавалера», «Син приїхав» та ін., висвітлюючи всю несправедливість нашого світу. У творах «Вуточка», «Оддавали Катрю», «Чудасія» автор наголошує на неприпустимості сучасної йому системи. Він з особливим пригніченням описує те, як у людей з сердець зникає співчуття та жаль. Окрім цього автор ацентує увагу на тому, що головне у людині – духовне багатство, вміння бути милосердним та робити добрі справи на користь інших.
Отже, Гр. Тютюннику болять проблеми кожної особистості, він пропускає їх крізь себе, турбується та переймається душевними стражданнями кожного.