ОТЗЫВ О ФИЛЬМЕ СТАНЦИОННЫЙ СМОТРИТЕЛЬ ПО ПЛАНУ План отзыва на фильм:
Краткая информация о произведении-первоисточнике.
Оценка кино: является ли оно пересказом книги или авторской трактовкой.
Чем фильм похож на книгу, а чем отличается (какие сюжетные линии опущены или переданы иначе, совпадает ли внешность актеров с описанием героев).
Личное мнение о фильме.
Заключение (насколько полно фильм передает художественную основу).

Основная мысль " Слова... " - призыв  князей к объединению, к единым действиям против  врага перед началом нашествия монголо-татар.

 Святослав произносил свое " золотое слово" со слезами на глазах. Он говорил о том, что князья напрасно пошли на врага без поддержки ради собственной славы. Может быть, в этом и есть причина  их поражения. Нужно действовать дружно , рационально - ради чести Отчизны - вот суть призыва.  В "золотом" слове выражены мудрые мысли и чаяния всех  русских людей.

Мы не знаем ни имени, ни внешнего облика автора " Слова  о полку Игореве... " Можем судить об его интересах и идеях по тексту произведения. Он - человек  начитанный, знающий историю, географию, постоянно называющий то реки, то города, которые  посещали воины. Он в курсе и родственных отношений между князьями. Может быть, он сам был участником похода и сам наблюдал знамение, которое указывало на то, что идти  в бой не стоит ? Может быть, он просто пересказывает, переосмысляет то, что увидели его современники ?  Некоторые исследователи также полагают, что автор  - из окружения Святослава. Потому что  певец мог именно  с таким восторгом  и вознести Игоря за личное мужество, и осудить по-отцовски его за горячность, излишнюю торопливость.

Он  явно принадлежит к высшему сословию. Знаком с событиями и имеет свое мнение о каждом из них. Автор " Слова "  имеет широкий кругозор, умеет анализировать, давать оценки, в которых старается быть объективным.

Приписи етикету з’явилися в глибоку давнину як розумні форми спілкування людей. Та й досі істинним є твердження: якщо люди перестануть чинити за правилами, вони втратять людську подобу. Цих правил, вироблених багатьма поколіннями, надзвичайно багато.

У кожного народу свої правила й традиції, зумовлені національною історією, психологією, політичним устроєм країни. Вони позначаються на особистісній манері поведінки. Попри це законодавці норм етикету англійці запевняють: справжня ввічливість усюди однакова, й гарні манери породжуються здоровим глуздом і добросердністю.

Людина викликає повагу, коли вона вміє поводитися в товаристві. До етикету входять і манери поведінки вдома, на роботі, у гостині, у театрі, кіно, музеї, бібліотеці, готелі, магазині, ресторані, літаку, поїзді, метро, таксі й просто на вулиці, і мистецтво одягатися, користуватися косметикою, дарувати, і правила мовленнєвої поведінки тощо.

Звичайно, важко перелічити всі існуючі форми етикету в усіх життєвих ситуаціях і не так просто ними оволодіти. Тим паче, останнім часом наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер. Людство отримало змогу вільно подорожувати світом і знайомитися з культурою інших країн. А хіба легко у цьому туристичному потоці дотримуватися правил етикету іншої держави? Чи хтось із японців здивується емоційній розмові двох італійців? І чи можливо зараз здивувати англійця відмовою від обіднього чаю? А як щодо мовного етикету? Сьогодні соціальні мережі та месенджери замінили традиційне листування, а тому етика написання листів дотримується лише у діловому спілкуванні. Багато правил поведінки взагалі можуть скоро канути в лету, а тому, чи погодитеся ви із твердженням, що й досі оволодіння «кодексом ввічливості» має неабияке значення? Варто все ж пам’ятати: скориставшись ним, ми зможемо правильно поводитися у товаристві, зажити слави ґречної людини, зрештою, ми нічого не втрачаємо, а виховуємо у собі особистість.