Нечего Бога гневить, мил человек, кусок хлеба каждый день имеем. А когда мне, вот как теперь, и рюмочку удается пропустить, недугов многих ради. Сережа вон, растет, не смотри, что худой, крепкий парень будет. И упорный. Я его, Александр Иванович, лет пять назад взял «напрокат» у забулдыги, вдового сапожника. Тот умер вскорости, а мальчонка остался при мне. Акробатом. Чисто работает. И Артошка роль свою знает, с чилиндром моим публику на задних лапах обходит. Артист! А знаешь, тут какая история приключилась?
Работали мы как-то на даче инженера одного, который по всей России железные дороги строит. А там мальчугашка, язвительный такой. Подавай ему собаку! И барыня ко мне: «Продай». А как продать – он нас двоих, может, кормит, поит и одевает. Еле ушли. Да рано радовались. Нашел нас дворник ихний, уговаривать стал. И того не понимает, что Арто нам как друг иль брат. Я так и сказал: «Не все продается, что покупается». Но дворник, Иуда, проследил за нами. Как нас сон сморил, он пуделя колбасой заманил, да и свел. Господа, видно, ему велели, без собаченьки нашей затейной не возвращаться.
Проснулся я, слышу, Сережа Арто зовет. Думали, прибежит, вернется. А как колбасный огрызок нашли, тут все и поняли. Сергей к мировому хотел идти, да не вышло у нас. Но вижу я, задумал он что-то большое и серьезное. Заночевали мы в Алупке в турецкой кофейне.
А под утро Артошкин радостный визг меня разбудил. Лицо мне лижет, а на шее обрывок веревки. Гляжу, Сереженька спит, в гимнастическом трико, весь в дорожной пыли. Понял я тут все: ведь он ночью за Арто от Алупки дальше Мисхора ходил - и обратно! А уж, как ему пуделя удалось забрать, сколько страху натерпелся, да чего ему это стоило, как бежали они до самого родника, он мне потом рассказал. Господь указал лазейку между каменной стеной и кипарисами и к месту привел, где стена в полтора аршина. А это разве им высота? Он же гимнаст. Бог даст, в цирк хороший поступит. А пока лето, будем и дальше всей нашей труппой ходить с моей старой шарманкой по Крыму.
Хайку (іноді хокку ) – це короткі вірші без рими, в яких використовується мова відчуттів для вираження емоцій і образів. Часто натхненням для хайку служать природні стихії, миті краси і гармонії або пережиті сильні емоції. Жанр поезії хайку був створений в Японії, а вже пізніше став використовуватися поетами у всьому світі, включаючи і Росію. Прочитавши цю статтю, ви зможете ближче познайомитися з хайку, а також дізнатися, як складати хайку самостійно.
Розуміння структури хайку
Ознайомтеся зі звуковою структурою хайку. Традиційне японське хайку складається з 17 «він», або звуків, розділених на три частини: 5 звуків, 7 звуків і 5 звуків. У українській мові «він» прирівнюється до стилю. З моменту своєї появи жанр хайку зазнав деяких змін, і сьогодні багато авторів хайку, ні японські, ні росіяни, не дотримуються структури з 17 складів.
Склади в українській мові можуть складатися з різної кількості літер, на відміну від японського, в якому майже всі склади однакової довжини. Тому хайку з 17 складів російською мовою може виявитися куди довше аналогічного японського, порушуючи, таким чином, концепцію глибоко опису образу кількома звуками. Як було сказано, форма 5-7-5 більше не вважається обов’язковою, однак у шкільній програмі це не зазначено, і більшість школярів вивчають хайку на основі консервативних стандартів.
Якщо, пишучи хайку, ви не можете визначитися з кількістю складів, то зверніться до японського правилом, згідно з яким хайку має читатися на одному диханні. Значить, довжина хайку українською мовою може варіюватися від 6 до 16 складів.
Наприклад, прочитайте хайку Кобаяші Ісса в перекладі В. Маркової :
Ах, не топчи траву !
Там світлячки сяяли
Вчора нічний часом.
Використовуйте хайку для зіставлення двох ідей. Японське слово кіру, що значить різка, служить для позначення дуже важливого принципу розбиття хайку на дві частини. Ці частини не повинні залежати один від одного граматично і образно.
Рассказ старого шарманщика.
Нечего Бога гневить, мил человек, кусок хлеба каждый день имеем. А когда мне, вот как теперь, и рюмочку удается пропустить, недугов многих ради. Сережа вон, растет, не смотри, что худой, крепкий парень будет. И упорный. Я его, Александр Иванович, лет пять назад взял «напрокат» у забулдыги, вдового сапожника. Тот умер вскорости, а мальчонка остался при мне. Акробатом. Чисто работает. И Артошка роль свою знает, с чилиндром моим публику на задних лапах обходит. Артист! А знаешь, тут какая история приключилась?
Работали мы как-то на даче инженера одного, который по всей России железные дороги строит. А там мальчугашка, язвительный такой. Подавай ему собаку! И барыня ко мне: «Продай». А как продать – он нас двоих, может, кормит, поит и одевает. Еле ушли. Да рано радовались. Нашел нас дворник ихний, уговаривать стал. И того не понимает, что Арто нам как друг иль брат. Я так и сказал: «Не все продается, что покупается». Но дворник, Иуда, проследил за нами. Как нас сон сморил, он пуделя колбасой заманил, да и свел. Господа, видно, ему велели, без собаченьки нашей затейной не возвращаться.
Проснулся я, слышу, Сережа Арто зовет. Думали, прибежит, вернется. А как колбасный огрызок нашли, тут все и поняли. Сергей к мировому хотел идти, да не вышло у нас. Но вижу я, задумал он что-то большое и серьезное. Заночевали мы в Алупке в турецкой кофейне.
А под утро Артошкин радостный визг меня разбудил. Лицо мне лижет, а на шее обрывок веревки. Гляжу, Сереженька спит, в гимнастическом трико, весь в дорожной пыли. Понял я тут все: ведь он ночью за Арто от Алупки дальше Мисхора ходил - и обратно! А уж, как ему пуделя удалось забрать, сколько страху натерпелся, да чего ему это стоило, как бежали они до самого родника, он мне потом рассказал. Господь указал лазейку между каменной стеной и кипарисами и к месту привел, где стена в полтора аршина. А это разве им высота? Он же гимнаст. Бог даст, в цирк хороший поступит. А пока лето, будем и дальше всей нашей труппой ходить с моей старой шарманкой по Крыму.
Хайку (іноді хокку ) – це короткі вірші без рими, в яких використовується мова відчуттів для вираження емоцій і образів. Часто натхненням для хайку служать природні стихії, миті краси і гармонії або пережиті сильні емоції. Жанр поезії хайку був створений в Японії, а вже пізніше став використовуватися поетами у всьому світі, включаючи і Росію. Прочитавши цю статтю, ви зможете ближче познайомитися з хайку, а також дізнатися, як складати хайку самостійно.
Розуміння структури хайку
Ознайомтеся зі звуковою структурою хайку. Традиційне японське хайку складається з 17 «він», або звуків, розділених на три частини: 5 звуків, 7 звуків і 5 звуків. У українській мові «він» прирівнюється до стилю. З моменту своєї появи жанр хайку зазнав деяких змін, і сьогодні багато авторів хайку, ні японські, ні росіяни, не дотримуються структури з 17 складів.
Склади в українській мові можуть складатися з різної кількості літер, на відміну від японського, в якому майже всі склади однакової довжини. Тому хайку з 17 складів російською мовою може виявитися куди довше аналогічного японського, порушуючи, таким чином, концепцію глибоко опису образу кількома звуками. Як було сказано, форма 5-7-5 більше не вважається обов’язковою, однак у шкільній програмі це не зазначено, і більшість школярів вивчають хайку на основі консервативних стандартів.
Якщо, пишучи хайку, ви не можете визначитися з кількістю складів, то зверніться до японського правилом, згідно з яким хайку має читатися на одному диханні. Значить, довжина хайку українською мовою може варіюватися від 6 до 16 складів.
Наприклад, прочитайте хайку Кобаяші Ісса в перекладі В. Маркової :
Ах, не топчи траву !
Там світлячки сяяли
Вчора нічний часом.
Використовуйте хайку для зіставлення двох ідей. Японське слово кіру, що значить різка, служить для позначення дуже важливого принципу розбиття хайку на дві частини. Ці частини не повинні залежати один від одного граматично і образно.