Литературный мир просто рог изобилия различных отрицательных персонажей, которые также имеют место быть и в нашей жизни. Они, тем или иным образом, вредят простым людям, и зачастую для собственной выгоды. Для людей подобного рода нет никаких моральных рамок и устоев, они готовы пойти на всё, лишь бы это принесло им пользу, и не принесло её кому-то. Данный эгоизм очень часто появляется у людей, которые не задумываются о том, что они могут своими действиями сделать с другим человеком, какую боль принести, и даже если бы задумывались, то всё равно бы не перестали бы делать то, что делают, ведь зачастую они довольно бесчувственные.
Одним из образцовых авторов, который наиболее ярко и живо описывал людей подобного рода – Пушкин. Гений – классик писал произведения, в которых отрицательные герои выражали тот или иной порок, который и создаёт сам образ отрицательной личности, и как бы отговаривает читателя быть таким, каким показана эта личность в произведении. Одним из таких произведений является “Дубровский”.
В произведении нам рассказывают историю о финансовых махинациях, которые в конечном итоге приводят к весьма трагичным последствиям, а виновниками и зачинщиками данных событий являются Троекуров и Спицын. Подробнее следует остановиться на образе Спицына.
Спицын – второстепенный персонаж в произведении, который Троекурову, сначала добивается своего, ценой жизни одного из Дубровских, а после сдаёт своего же соучастника, что и характеризует его как ненадёжного, отвратительного человека.
Характером Спицын же довольно бесхребетный, не имеющий своего мнения человек, который не на радикальные действия, а может только просто выполнять приказы, особо не вникая в их содержания, что делает его скорее не человеком, а инструментом достижения своей цели. Также в конце произведения мы знакомимся с отвратительными чертами его личности, такими как трусость и предательская натура. И, в конце концов, данный человек получает своё наказание, за все те злодеяния, что он совершил. Таким образом, автор говорит нам о том, что любое зло, в конце концов, будет наказано, и любой человек, совершившийся это зло, получит то, что заслуживает. Также автор выказывает идею об излишней человеческой циничности и скупости на материальные блага, что также явно выражается в образе Спицына.
Я считаю, что именно данные черты преобладают в образе Спицына в произведении Пушкина “Дубровский”.
Енгельгардт віддав мене на чотири роки «разных живописных дел цеховому мастеру, некоему Ширяеву». Я брав участь в оздобленні приміщень сенату і синоду. Мені все цікаво. Петербург – величезне місто, я бував у різних митців.
Іван Сошенко. Одного разу в Літньому саду я побачив цього юнака, що перемальовував статуї. Познайомив його з видатними діячами російської й української культур: Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою. Друзі вирішили визволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В.Жуковського (демонстрація портрета В. Жуковського), написаний К.Брюлловим, і за 2 500 крб. викупили Тараса у поміщика. Це сталося 22 квітня 1838 року.
Тарас Шевченко. Я був щасливий, на деякий час в мене навіть вселився світський біс. Але мене тягло малювати. Я вчився. Невдовзі рада Академії мистецтв нагородила мене трьома срібними медалями за картини.
Все частіше захоплювала мене література. Перші твори мої опублікував Є.Гребінка, а пізніше, 1840 року, я написав 8 творів і об’єднав назвою «Кобзар».
3.Учень виступає із самостійно підготовленим повідомленням.
Історія написання та видання вірша «Думка» («Тече вода в синє море…»).
Є. Гребінка в листі до Г.Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р. про передання Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: «Він мені дав гарних стихів на збірник». Автограф не відомий. У кінці 1838 року Шевченко передав Є. Гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «Ластівка».
У першодруці вірш помилково приєднано до поезії «На вічку пам'ять Котляревському». У складальному рукопису «Ластівки» ці вірші містились як окремі твори: під поезією «На вічну пам'ять Котляревському» рукою переписувача було написано: «Т. Шевченко», вірш «Тече вода в синє море…» поет підписав власноручно: «Т. Шевченко».
Теорія літератури. Запис до літературознавчого словничка.
Ліричний твір – художній твір, у якому через образ ліричного героя висловлюються авторські думки, емоції, почуття..Виразне читання.
Учитель, а потім кілька учнів виразно читають вірш «Думка» («Тече вода в синє море…».Складання паспорта вірша.
Объяснение:
Литературный мир просто рог изобилия различных отрицательных персонажей, которые также имеют место быть и в нашей жизни. Они, тем или иным образом, вредят простым людям, и зачастую для собственной выгоды. Для людей подобного рода нет никаких моральных рамок и устоев, они готовы пойти на всё, лишь бы это принесло им пользу, и не принесло её кому-то. Данный эгоизм очень часто появляется у людей, которые не задумываются о том, что они могут своими действиями сделать с другим человеком, какую боль принести, и даже если бы задумывались, то всё равно бы не перестали бы делать то, что делают, ведь зачастую они довольно бесчувственные.
Одним из образцовых авторов, который наиболее ярко и живо описывал людей подобного рода – Пушкин. Гений – классик писал произведения, в которых отрицательные герои выражали тот или иной порок, который и создаёт сам образ отрицательной личности, и как бы отговаривает читателя быть таким, каким показана эта личность в произведении. Одним из таких произведений является “Дубровский”.
В произведении нам рассказывают историю о финансовых махинациях, которые в конечном итоге приводят к весьма трагичным последствиям, а виновниками и зачинщиками данных событий являются Троекуров и Спицын. Подробнее следует остановиться на образе Спицына.
Спицын – второстепенный персонаж в произведении, который Троекурову, сначала добивается своего, ценой жизни одного из Дубровских, а после сдаёт своего же соучастника, что и характеризует его как ненадёжного, отвратительного человека.
Характером Спицын же довольно бесхребетный, не имеющий своего мнения человек, который не на радикальные действия, а может только просто выполнять приказы, особо не вникая в их содержания, что делает его скорее не человеком, а инструментом достижения своей цели. Также в конце произведения мы знакомимся с отвратительными чертами его личности, такими как трусость и предательская натура. И, в конце концов, данный человек получает своё наказание, за все те злодеяния, что он совершил. Таким образом, автор говорит нам о том, что любое зло, в конце концов, будет наказано, и любой человек, совершившийся это зло, получит то, что заслуживает. Также автор выказывает идею об излишней человеческой циничности и скупости на материальные блага, что также явно выражается в образе Спицына.
Я считаю, что именно данные черты преобладают в образе Спицына в произведении Пушкина “Дубровский”.
Енгельгардт віддав мене на чотири роки «разных живописных дел цеховому мастеру, некоему Ширяеву». Я брав участь в оздобленні приміщень сенату і синоду. Мені все цікаво. Петербург – величезне місто, я бував у різних митців.
Іван Сошенко. Одного разу в Літньому саду я побачив цього юнака, що перемальовував статуї. Познайомив його з видатними діячами російської й української культур: Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою. Друзі вирішили визволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В.Жуковського (демонстрація портрета В. Жуковського), написаний К.Брюлловим, і за 2 500 крб. викупили Тараса у поміщика. Це сталося 22 квітня 1838 року.
Тарас Шевченко. Я був щасливий, на деякий час в мене навіть вселився світський біс. Але мене тягло малювати. Я вчився. Невдовзі рада Академії мистецтв нагородила мене трьома срібними медалями за картини.
Все частіше захоплювала мене література. Перші твори мої опублікував Є.Гребінка, а пізніше, 1840 року, я написав 8 творів і об’єднав назвою «Кобзар».
3.Учень виступає із самостійно підготовленим повідомленням.
Історія написання та видання вірша «Думка» («Тече вода в синє море…»).
Є. Гребінка в листі до Г.Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р. про передання Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: «Він мені дав гарних стихів на збірник». Автограф не відомий. У кінці 1838 року Шевченко передав Є. Гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «Ластівка».
У першодруці вірш помилково приєднано до поезії «На вічку пам'ять Котляревському». У складальному рукопису «Ластівки» ці вірші містились як окремі твори: під поезією «На вічну пам'ять Котляревському» рукою переписувача було написано: «Т. Шевченко», вірш «Тече вода в синє море…» поет підписав власноручно: «Т. Шевченко».
Теорія літератури. Запис до літературознавчого словничка.
Ліричний твір – художній твір, у якому через образ ліричного героя висловлюються авторські думки, емоції, почуття..Виразне читання.
Учитель, а потім кілька учнів виразно читають вірш «Думка» («Тече вода в синє море…».Складання паспорта вірша.