Сочинение по литературе. Дедал и икарДревнегреческие мифы издавна привлекали внимание художников, поэтов, скульпторов. Одним из самых известных можно считать миф о величайшем афинском зодчем и художнике Дедале, который волей царя Миноса был заперт на острове Крит. Много прекрасных скульптур и картин создал Дедал, даже построил лабиринт для Минотавра, пока не разработал самый, как ему казалось, надежный и верный самому и своего маленького сына Икара. Из воска и перьев Дедал смастерил две пары крыльев поднять в воздух одного взрослого человека и одного маленького мальчика. Настрого наказал отец Икару держаться рядом, не спускаясь к морским волнам и не поднимаясь к солнцу. Но ненадолго хватило у маленького Икара терпения следовать строго за отцом.Восхищенный красотой и сиянием Солнца, он поднялся выше, чем разрешил Дедал. От тепла мягкий воск растаял, и распадающиеся крылья уже не могли нести мальчика. Он упал в море. Зря пытался безутешный отец разыскать сына среди бурлящих волн. Слишком дорого обошлась Дедалу свобода, однако, как ни жалел он в своем решении, изменить уже ничего было нельзя.Никогда больше Дедал не поднимался в небо, уничтожил свои крылья — давнюю мечту людей о полете. Мне же кажется, что обманывал себя великий художник, ведь не крылья были виноваты в случившемся. Будь Дедал внимательнее, пригляди вовремя за маленьким мальчиком — беды бы не случилось. Вот какой урок я получила, прочитав этот трагический миф.
Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».