1.герасим – главный герой повести и. с. тургенева «муму», глухонемой дворник на дворе у старой барыни, человек необычайно силы со строгим и суровым нравом.
2.немой дворник самодурки-барыни, человек строгого и серьезного нрава, настоящий богатырь, огромного роста и необыкновенной силы.
герасима, жившего в деревне, по капризу барыни привозят в город, где он попадает в атмосферу подхалимства и завистничества, которая царит среди крепостных в доме помещицы
3.татьяна была безответная, она никогда ни с кем не говорила, была нема как личность. герасим хотел кому-то , кого-то защищать и увидел, что татьяна нуждается в защите. он дарил ей подарки и защищал от насмешек дворни.
4.лишенный возможности общаться с людьми, герасим понимал их, чувствовал отношение к себе, улавливал настроение людей. он смог оценить доброту татьяны, старался защищать ее. потеряв татьяну, герасим всю душу отдавал муму, заботился о ней и берег ее.
5.тургенев хотел показать нам, что крепостное право порождает тип человека-лакея, прихвостня, прихлебателя, у которого отсутствует чувство собственного достоинства. герасим протестует не просто против приказа барыни утопить муму, но против таких отношений, при которых люди теряют свои лучшие качества, против отношений барства и рабства
6.тургенев сравнивает герасима с молодым, здоровым быком, «которого только что взяли с нивы, где сочная трава росла ему по брюхо» ; герасим в городе чувствует себя «как пойманный зверь»
Зараз за вікном 2013 рік. Всі ми жевемо в період розвитку все новіших та новіших технологій. Телевізори з ультратонкими екранами, сенсорні телефони, пральні машини, мікрохвильові печі Все це оточує нас. А чи змінився наш відпочинок? Відповідь на це запитання досить проста - ТАК. Раніше діти бігали на вулицях, гралися з друзями у різні ігри або тихо із задоволенням читали якусь цікаву книжечку. Зараз же замість вище сказаного ми дивимося телевізор або граємо на комп'ютері, які сильно псують наш зір і через що ми страждаємо у майбутньому. Нажаль сучасні підлітки та дорослі не розуміють. Їм краще подивитися фільм протягом 2 годин, ніж читати книжку на 200-300 сторінок. Авжеж вигідніше та зручніше подивитись все по екрану, з'економивши багато часу. Проте, коли ти читаєш книжку, вглиблюєшся в кожне прочитане слово, ти розумієш все набагато краще й цікавіше. Книжки, ніби люди, кожна відрізняється одна від одної. В одній ми можемо прочитати про тваринок та домашніх тваринок, яких ми так любимо, які дарують нам радість та задоволення. В іншій про чисте та вічне кохання, яке не згасає при будь-яких ситуаціях, без зрад і негараздів. В третій, про войовничих та відчайдушних лицарів, які рятували простих людей і чарівних дам.
Читаючи книжку, ми переживаємо разом з її героєм всі емоції таподії, зливаємося з ним, стаємо одним цілим. Це дає нам змогу це дає нам змогу зрозуміти сенс, зрозуміти думки та душу автора ціїє книжки. Фільми ж нам цього дати не можуть. Можливо це буде реально років через 200, а можливо й ні.
Отже, я вважаю, що книжка - це людський скарб, який нічим і ніяк не можна замінити, який нас зацікавлював, зацікавлює і буде зацікавлювати ще багато-багато віків та століть.
1.герасим – главный герой повести и. с. тургенева «муму», глухонемой дворник на дворе у старой барыни, человек необычайно силы со строгим и суровым нравом.
2.немой дворник самодурки-барыни, человек строгого и серьезного нрава, настоящий богатырь, огромного роста и необыкновенной силы.
герасима, жившего в деревне, по капризу барыни привозят в город, где он попадает в атмосферу подхалимства и завистничества, которая царит среди крепостных в доме помещицы
3.татьяна была безответная, она никогда ни с кем не говорила, была нема как личность. герасим хотел кому-то , кого-то защищать и увидел, что татьяна нуждается в защите. он дарил ей подарки и защищал от насмешек дворни.
4.лишенный возможности общаться с людьми, герасим понимал их, чувствовал отношение к себе, улавливал настроение людей. он смог оценить доброту татьяны, старался защищать ее. потеряв татьяну, герасим всю душу отдавал муму, заботился о ней и берег ее.
5.тургенев хотел показать нам, что крепостное право порождает тип человека-лакея, прихвостня, прихлебателя, у которого отсутствует чувство собственного достоинства. герасим протестует не просто против приказа барыни утопить муму, но против таких отношений, при которых люди теряют свои лучшие качества, против отношений барства и рабства
6.тургенев сравнивает герасима с молодым, здоровым быком, «которого только что взяли с нивы, где сочная трава росла ему по брюхо» ; герасим в городе чувствует себя «как пойманный зверь»
7.незнаю
8.придумаю сам
Зараз за вікном 2013 рік. Всі ми жевемо в період розвитку все новіших та новіших технологій. Телевізори з ультратонкими екранами, сенсорні телефони, пральні машини, мікрохвильові печі Все це оточує нас. А чи змінився наш відпочинок? Відповідь на це запитання досить проста - ТАК. Раніше діти бігали на вулицях, гралися з друзями у різні ігри або тихо із задоволенням читали якусь цікаву книжечку. Зараз же замість вище сказаного ми дивимося телевізор або граємо на комп'ютері, які сильно псують наш зір і через що ми страждаємо у майбутньому. Нажаль сучасні підлітки та дорослі не розуміють. Їм краще подивитися фільм протягом 2 годин, ніж читати книжку на 200-300 сторінок. Авжеж вигідніше та зручніше подивитись все по екрану, з'економивши багато часу. Проте, коли ти читаєш книжку, вглиблюєшся в кожне прочитане слово, ти розумієш все набагато краще й цікавіше. Книжки, ніби люди, кожна відрізняється одна від одної. В одній ми можемо прочитати про тваринок та домашніх тваринок, яких ми так любимо, які дарують нам радість та задоволення. В іншій про чисте та вічне кохання, яке не згасає при будь-яких ситуаціях, без зрад і негараздів. В третій, про войовничих та відчайдушних лицарів, які рятували простих людей і чарівних дам.
Читаючи книжку, ми переживаємо разом з її героєм всі емоції таподії, зливаємося з ним, стаємо одним цілим. Це дає нам змогу це дає нам змогу зрозуміти сенс, зрозуміти думки та душу автора ціїє книжки. Фільми ж нам цього дати не можуть. Можливо це буде реально років через 200, а можливо й ні.
Отже, я вважаю, що книжка - це людський скарб, який нічим і ніяк не можна замінити, який нас зацікавлював, зацікавлює і буде зацікавлювати ще багато-багато віків та століть.