Наше знакомство этим прелестным городом началось с набережной Вислы, а именно с площади Великой Армии Наполеона. Висла не такая уж широкая река, но зато чистая, с красивыми ухоженными берегами, покрытыми ухоженным газоном. Мы просто шли по городу, глазея по сторонам, шли без определенной цели и маршрута. То и дело прорывался дождик, и нам, как и многочисленным туристам из всех частей света, приходилось открывать зонт. Толпы этих самых туристов снуют здесь, как муравьи, – во всех направлениях. Над людскими толпами стоит неумолкающий гул, гомон многих тысяч разноязыких голосов, выкрики, выражения восторженных чувств.
В этот день в Кракове была ещё и ярмарка на центральной площади, поэтому там творилось несусветное столпотворение. Вообще старый город представляет собой одно сплошное кафе – столики стоят повсюду на тротуарах, не успеет закончиться одно кафе, как начинается другое. Причем в этот пасмурный и довольно прохладный день между столиками горят специальные газовые горелки, от которых на посетителей распространяется благодатное тепло. От этого становится уютно, и мало кто в силах устоять против искушения посидеть там и подзакусить.
Здания в старом Кракове и вообще город очень напоминают Львов. Такие же мощёные узкие улочки, многочисленные соборы, влекущие к себе подворотни. Во Львов бы ещё Вислу…
Мы провели в Кракове мало времени - всего около 4 часов, причем последний час просидели в кафе за чашкой кофе, потому что погода совсем испортилась, поднялся ветер, нам было довольно холодно, дождь не унимался.
Краков запомнился яркостью, красотой, беззаботностью, весельем. Мы видели немногое, но увиденное было прекрасно. Хочется побольше узнать об этом городе и, конечно же, приехать ещё раз и побыть здесь подольше.
Коли я читав повість А. Я. Чайковського "За сестрою", мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.
Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.
Андрій Чайковський не ідеалізує Павлуся. Хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого Павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.
Гадаю, образ Павлуся надовго запам'ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов'ю до рідної землі та її історії.
Расскажу, как мы из Киева поехали в Краков.
Наше знакомство этим прелестным городом началось с набережной Вислы, а именно с площади Великой Армии Наполеона. Висла не такая уж широкая река, но зато чистая, с красивыми ухоженными берегами, покрытыми ухоженным газоном. Мы просто шли по городу, глазея по сторонам, шли без определенной цели и маршрута. То и дело прорывался дождик, и нам, как и многочисленным туристам из всех частей света, приходилось открывать зонт. Толпы этих самых туристов снуют здесь, как муравьи, – во всех направлениях. Над людскими толпами стоит неумолкающий гул, гомон многих тысяч разноязыких голосов, выкрики, выражения восторженных чувств.
В этот день в Кракове была ещё и ярмарка на центральной площади, поэтому там творилось несусветное столпотворение. Вообще старый город представляет собой одно сплошное кафе – столики стоят повсюду на тротуарах, не успеет закончиться одно кафе, как начинается другое. Причем в этот пасмурный и довольно прохладный день между столиками горят специальные газовые горелки, от которых на посетителей распространяется благодатное тепло. От этого становится уютно, и мало кто в силах устоять против искушения посидеть там и подзакусить.
Здания в старом Кракове и вообще город очень напоминают Львов. Такие же мощёные узкие улочки, многочисленные соборы, влекущие к себе подворотни. Во Львов бы ещё Вислу…
Мы провели в Кракове мало времени - всего около 4 часов, причем последний час просидели в кафе за чашкой кофе, потому что погода совсем испортилась, поднялся ветер, нам было довольно холодно, дождь не унимался.
Краков запомнился яркостью, красотой, беззаботностью, весельем. Мы видели немногое, но увиденное было прекрасно. Хочется побольше узнать об этом городе и, конечно же, приехать ещё раз и побыть здесь подольше.
Коли я читав повість А. Я. Чайковського "За сестрою", мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.
Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.
Андрій Чайковський не ідеалізує Павлуся. Хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого Павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.
Гадаю, образ Павлуся надовго запам'ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов'ю до рідної землі та її історії.
Объяснение: