1)Сонет- це ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків, який частіше не друкували, а розказували в колі сім'ї та друзів
2)Гуманісти-це письменники епохи Відродження або Ренесансу, основною метою було піднесення в своїх творах античної спадщини.
3)Вічний образ-це літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів. У европейській літературі вважаються образи Прометея,Дон Кіхота,Фауста,Гамлета і т.д
4)Образ Дон Кіхота є вічним, тому що він показує вічну потребу людини, яка в сучасному світі сьогоднішньою людиною з якоїсь причини надзвичайно часто ігнорується
5)Дон Кіхот і Санчо Панса - два, здавалося б, полярні світи - два абсолютно різнопланові персонажі, яких ніщо не може поєднувати. Але життя - річ непередбачувана, і ось справжній ідальго вже поряд зі звичайнісіньким селянином пліч-о-пліч ідуть шукати кращого життя, стають у нерівну боротьбу з жорстоким світом, змагаючись за добро і справедливість.
6)Кохання може все і все здолає
В. Шекспір
Людські почуття… Дрібні вони чи високі, але вони рухають людиною та її вчинками. Саме почуття дають духовну поживу людині, збагачують її чи принижують. Адже і велич людини вимірюється не зростом і статурою, а силою її почуттів. І навіть почуття власної значимості і людської гідності властиві, на жаль, не всім людям.
Главный герой рассказа мальчик Витя живет в селе Овсянка в тайге на берегу Енисея. Мать Вити утонула, его воспитывают бабушка и дедушка. Однажды бабушка предлагает Вите нарвать в лесу земляники, чтобы продать ее. На вырученные деньги бабушка обещает внуку купить в городе его любимый пряник - "коня с розовой гривой". Витя отправляется в лес с другими детьми и набирает ягод. В лесу соседский мальчик Санька дразнит Витю, обзывая его трусом и жадиной. Чтобы доказать, что Санька неправ, Витя высыпает свою землянику на землю, и толпа детей тут же съедает ее. Витя остается без ягод, а значит, теперь не получит желанного пряника. Чтобы обмануть бабушку, Витя набивает свой пустой туесок (посудину для ягод) травой и прикрывает ее ягодками земляники. Бабушка не замечает обмана, и на следующий день увозит ягоду на продажу. В городе старушка обнаруживает обман и приезжает домой сердитая на внука. До ночи Витя не появляется дома, чтобы избежать ссоры с бабушкой. Когда Витя наконец приходит поздно домой, бабушка не трогает его. На утро Витю все больше мучает совесть за то, что он обманул свою добрую бабушку. Наконец, по совету дедушки, Витя просит у старушки прощения. Та ругает внука, но, конечно, прощает его. Добрая бабушка тут же вручает Вите тот самый пряник - коня с розовой гривой, о котором он так мечтал (старушка купила пряник, несмотря на проделку внука). Спустя годы, став взрослым мужчиной, автор по-прежнему вспоминает "коня с розовой гривой" как символ бабушкиной любви и доброты. Конец.
1)Сонет- це ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків, який частіше не друкували, а розказували в колі сім'ї та друзів
2)Гуманісти-це письменники епохи Відродження або Ренесансу, основною метою було піднесення в своїх творах античної спадщини.
3)Вічний образ-це літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів. У европейській літературі вважаються образи Прометея,Дон Кіхота,Фауста,Гамлета і т.д
4)Образ Дон Кіхота є вічним, тому що він показує вічну потребу людини, яка в сучасному світі сьогоднішньою людиною з якоїсь причини надзвичайно часто ігнорується
5)Дон Кіхот і Санчо Панса - два, здавалося б, полярні світи - два абсолютно різнопланові персонажі, яких ніщо не може поєднувати. Але життя - річ непередбачувана, і ось справжній ідальго вже поряд зі звичайнісіньким селянином пліч-о-пліч ідуть шукати кращого життя, стають у нерівну боротьбу з жорстоким світом, змагаючись за добро і справедливість.
6)Кохання може все і все здолає
В. Шекспір
Людські почуття… Дрібні вони чи високі, але вони рухають людиною та її вчинками. Саме почуття дають духовну поживу людині, збагачують її чи принижують. Адже і велич людини вимірюється не зростом і статурою, а силою її почуттів. І навіть почуття власної значимості і людської гідності властиві, на жаль, не всім людям.
Главный герой рассказа мальчик Витя живет в селе Овсянка в тайге на берегу Енисея. Мать Вити утонула, его воспитывают бабушка и дедушка. Однажды бабушка предлагает Вите нарвать в лесу земляники, чтобы продать ее. На вырученные деньги бабушка обещает внуку купить в городе его любимый пряник - "коня с розовой гривой". Витя отправляется в лес с другими детьми и набирает ягод. В лесу соседский мальчик Санька дразнит Витю, обзывая его трусом и жадиной. Чтобы доказать, что Санька неправ, Витя высыпает свою землянику на землю, и толпа детей тут же съедает ее. Витя остается без ягод, а значит, теперь не получит желанного пряника. Чтобы обмануть бабушку, Витя набивает свой пустой туесок (посудину для ягод) травой и прикрывает ее ягодками земляники. Бабушка не замечает обмана, и на следующий день увозит ягоду на продажу. В городе старушка обнаруживает обман и приезжает домой сердитая на внука. До ночи Витя не появляется дома, чтобы избежать ссоры с бабушкой. Когда Витя наконец приходит поздно домой, бабушка не трогает его. На утро Витю все больше мучает совесть за то, что он обманул свою добрую бабушку. Наконец, по совету дедушки, Витя просит у старушки прощения. Та ругает внука, но, конечно, прощает его. Добрая бабушка тут же вручает Вите тот самый пряник - коня с розовой гривой, о котором он так мечтал (старушка купила пряник, несмотря на проделку внука). Спустя годы, став взрослым мужчиной, автор по-прежнему вспоминает "коня с розовой гривой" как символ бабушкиной любви и доброты. Конец.
Объяснение: