Письменно ответить на во по произведению :"Почему над рассказами М.М.Зощенко надо не только смеяться, но и плакать? Над чем смеется и над чем горюет автор рассказа "Беда?"(не менее 10 предложений)
Куполи православних храмів є найбільшими конденсаторами духовної енергії, яку називають Святим Духом. Отже хрест на церкві найсильніший приймач і випромінювач зарядів духовності, яких бракує на землі. Жива природа не може існувати без цієї божественної енергії космосу. Найбільший її потік йде через золотий хрест під час богослужіння. У дні великих православних свят, коли в соборах служится свята літургія, можна неозброєним оком побачити спектр такого випромінювання. Тому і називають золото благородним металом. Позолотою вкриті куполи і хрести лише православних храмів.
Кандидат біологічних наук Таміла Решетникова, декілька років проводила експерименти у далеких печерах Києво-Печерської Лаври, де мощі святих. Де після Чорнобильської аварії привозила з Народичів Житомирської області заражену радіонуклідами пшеницю і з зруйнованою генетичною структурою. Її засіяли біля названого місця, де періодично проводилися богослужіння, дозрівала на території Києво-Печерської Лаври. Зібраний врожай віддали на рентгено-спектральний, нейтронно-активаційний та інші аналізи. І – диво! Всі радіонукліди зникли, генетична структура відновилася.
Наші вчені зі світовими іменами, Володимир Вернадський, Павло Флорентський, Олександр Чижевський, зробили величезний внесок до науки ХХ століття.
Ноосфера – її духовна сутність. З 80-х років починають з`являтися роботи новосибірського академіка Владіля Казначеєва, а також кандидата технічних наук, із Москви, Миколи Сочеванова.
У 1987 році на 1-й конференції з питань біолокації вчені погодили теорію мікролептонного поля на основі математичної моделі його носія. Він на 13 порядків менше електрона, а швидкість на 9 порядків вище. Мікролептони передають магнітні поля Землі, Космосу, людині. Енергія думки також поширюється через мікролептони, починаючи з 4 порядку кінця електрону. Магнітне поле діє на електрон лише через мікролептон. Тому енергія думки може руйнувати, якщо несе негативну інформацію, або доповнювати будь-яке магнітне поле коли позитивна. Увесь космос пронизаний надчутливою мікролептонною субстанцією, що має певний гармонійний резонанс завдяки якому зароджується клітина життя.
Ось на такому рівні передач чужої любові і живе православна церква. Цьому сприяє її архітектура. Як було зазначено купол – це збирач мікролептоного потоку, який нейтралізує негативну енергію людського організму, що сприяє зміцненню духовного та фізичного здоров’я. Поліпшується формула крові, в організмі з’являється гормон який зміцнює імунну систему. Воістину віруючі люди, які намагаються жити за церковними законами, регулярно відвідують святі літургії та вечірні служби, перебувають в радіусі дії церковного дзвону, не хворіють, живуть довго, помирають природно і легко.
Цілющі властивості має і церковний дзвін. Створюючи гармонійні вібрації мікролептонів, як стимулюють роботу кровотровних органів. Цю теорію ще підтвердили російські та українські вчені-фізики. Вони негативно вплинули на гармонійний резонанс, то частота коливання мікролептонів збільшується до 6-8 герц, а це призводить до критичного стану організму. Жива клітина починає хворіти й руйнуватися. Це рівень мутації живої клітини. Якщо цей процес не зупинити потоком позитивних мікролептонів, які можна одержати під час богослужіння, то в організмі виникають різні хвороби. Найбільший потік духовності – під час сповіді, причастя і соборування, коли значно збільшується радіус мікролептонного захисного каркасу, гармонізується генетична матриця, від якої залежить фізичний стан людини. Електронний мікроскоп дозволяє бачити рух атома на орбіті. Так були відкриті і вивчені постійні поля. Мистецтво морального життя, творчості можливе лише за гармонійного поєднання науки та релігії. В іншому випадку відбувається деградація суспільства. Це повинні розуміти насамперед працівники осіти. На до м повинні прийти священики. Тоді поменшає наркоманів, алкоголіків, злодіїв і зла
Роман А. С. Пушкина «Дубровский» был написан в 1832 году. В нем писатель показывает жизнь русского дворянства начала 19 века. В центре повествования находится жизнь двух дворянских семей - Троекуровых и Дубровских. Кирила Петрович Троекуров из-за глупой ссоры решил лишить своего давнего друга Андрея Гавриловича Дубровского его имения. Оба приятеля были страстными охотниками. Но Дубровский не мог позволить себе держать хорошую псарню. Как-то раз он не смог удержаться от завистливых слов: «…псарня чудная, вряд людям вашим житье такое ж, как вашим собакам» . На эту фразу обиделся псарь Троекурова. Он сказал Дубровскому, что некоторые дворяне могут позавидовать житью собак его хозяина. Это послужило поводом к серьезной ссоре, закончившейся судебным разбирательством. Из-за этой жестокой судебной тяжбы Андрей Гаврилович сильно заболел. Он слег. Няня, ходившая за ним, решила написать обо всем сыну помещика – Владимиру Дубровскому. Этот молодой человек воспитывался в Кадетском корпусе и теперь служил в гвардейском полку в Петербурге. Отец баловал Владимира, ни в чем ему не отказывал. Молодой Дубровский кутил, влезал в долги и мечтал о богатой невесте. Но, узнав о страшном известии, Владимир тут же бросился в Кистеневку. На его глазах отцу становилось все хуже и хуже. И однажды, встретившись с Кирилой Петровичем, Дубровский-старший не выдержал. С ним сделался удар, и он умер. Владимир стал считать Троекурова своим кровным врагом. Да и тот, увидев дерзкого сына соседа, продолжал войну. Она закончилась тем, что Кистеневку вместе со всеми людьми отдали во владение Троекурова. Последний вечер в имении был для Владимира полон печали и воспоминаний. Автор часто упоминает о том, что молодому Дубровскому не хватало семьи, домашнего уюта. У него рано умерла мать, он плохо знал своего отца, но испытывал к нему большую привязанность. После смерти родителя Владимир чувствовал глубокое одиночество. В последний вечер он сел перебирать отцовские бумаги и случайно нашел письма покойной матери. Зачитавшись этими письмами, он окунулся в атмосферу семейного уюта и позабыл про все на свете. Для Владимира была невыносима мысль о том, что его родовое имение может отойти врагам. Поэтому он принял решение поджечь дом. Герой не хотел жертв, велел отпереть все двери перед поджогом, но крепостной Архип не послушался своего барина. Из-за него в пожаре сгорели и приказные. Дубровский забрал своих верных крепостных крестьян, к которым относился по-отечески, и ушел с ними в лес. Этот герой сделался благородным, но жестоким разбойником. Удивительно было одно – он щадил поместья Троекурова, всегда обходил их стороной. Позже мы узнаем, что уже тогда Владимир полюбил Машу Троекурову и поэтому не трогал имение ее отца. Почему Дубровский стал именно разбойником? Не найдя защиты у закона, он решил тоже жить по неписаным правилам – правилам силы и жестокости. Но его благородная натура все-таки ограничивала героя в этом, делала его «благородным разбойником» . Я считаю, что симпатии автора на стороне Дубровского. Ведь это благородный, честный, добрый человек, умеющий любить и прощать. Он хорошо относится к своим крестьянам, видит в них не слуг, а людей. Это очень важно. Владимир Дубровский смел и решителен. В критической ситуации он умеет быстро принимать решения и находить выход из любого положения. Вспомним хотя бы эпизод с «медвежьей комнатой» , когда Дубровский пришел в дом Троекурова под видом учителя Дефоржа. Оказавшись один на один с медведем, Владимир поборол страх и застрелил хищника. Тем самым он вызвал невольное уважение и у Троекурова. Даже став разбойником, Владимир не преступал свои стойкие моральные принципы. В Дубровском оказалось достаточно мудрости, чтобы разглядеть в Маше Троекуровой ее самые лучшие качества, несмотря на то, что она дочь его злейшего врага. Недаром Пушкин подчеркивает все самое хорошее в Дубровском, называя его «благородным разбойником».
Загадка куполів православних храмів.
Куполи православних храмів є найбільшими конденсаторами духовної енергії, яку називають Святим Духом. Отже хрест на церкві найсильніший приймач і випромінювач зарядів духовності, яких бракує на землі. Жива природа не може існувати без цієї божественної енергії космосу. Найбільший її потік йде через золотий хрест під час богослужіння. У дні великих православних свят, коли в соборах служится свята літургія, можна неозброєним оком побачити спектр такого випромінювання. Тому і називають золото благородним металом. Позолотою вкриті куполи і хрести лише православних храмів.
Кандидат біологічних наук Таміла Решетникова, декілька років проводила експерименти у далеких печерах Києво-Печерської Лаври, де мощі святих. Де після Чорнобильської аварії привозила з Народичів Житомирської області заражену радіонуклідами пшеницю і з зруйнованою генетичною структурою. Її засіяли біля названого місця, де періодично проводилися богослужіння, дозрівала на території Києво-Печерської Лаври. Зібраний врожай віддали на рентгено-спектральний, нейтронно-активаційний та інші аналізи. І – диво! Всі радіонукліди зникли, генетична структура відновилася.
Наші вчені зі світовими іменами, Володимир Вернадський, Павло Флорентський, Олександр Чижевський, зробили величезний внесок до науки ХХ століття.
Ноосфера – її духовна сутність. З 80-х років починають з`являтися роботи новосибірського академіка Владіля Казначеєва, а також кандидата технічних наук, із Москви, Миколи Сочеванова.
У 1987 році на 1-й конференції з питань біолокації вчені погодили теорію мікролептонного поля на основі математичної моделі його носія. Він на 13 порядків менше електрона, а швидкість на 9 порядків вище. Мікролептони передають магнітні поля Землі, Космосу, людині. Енергія думки також поширюється через мікролептони, починаючи з 4 порядку кінця електрону. Магнітне поле діє на електрон лише через мікролептон. Тому енергія думки може руйнувати, якщо несе негативну інформацію, або доповнювати будь-яке магнітне поле коли позитивна. Увесь космос пронизаний надчутливою мікролептонною субстанцією, що має певний гармонійний резонанс завдяки якому зароджується клітина життя.
Ось на такому рівні передач чужої любові і живе православна церква. Цьому сприяє її архітектура. Як було зазначено купол – це збирач мікролептоного потоку, який нейтралізує негативну енергію людського організму, що сприяє зміцненню духовного та фізичного здоров’я. Поліпшується формула крові, в організмі з’являється гормон який зміцнює імунну систему. Воістину віруючі люди, які намагаються жити за церковними законами, регулярно відвідують святі літургії та вечірні служби, перебувають в радіусі дії церковного дзвону, не хворіють, живуть довго, помирають природно і легко.
Цілющі властивості має і церковний дзвін. Створюючи гармонійні вібрації мікролептонів, як стимулюють роботу кровотровних органів. Цю теорію ще підтвердили російські та українські вчені-фізики. Вони негативно вплинули на гармонійний резонанс, то частота коливання мікролептонів збільшується до 6-8 герц, а це призводить до критичного стану організму. Жива клітина починає хворіти й руйнуватися. Це рівень мутації живої клітини. Якщо цей процес не зупинити потоком позитивних мікролептонів, які можна одержати під час богослужіння, то в організмі виникають різні хвороби. Найбільший потік духовності – під час сповіді, причастя і соборування, коли значно збільшується радіус мікролептонного захисного каркасу, гармонізується генетична матриця, від якої залежить фізичний стан людини. Електронний мікроскоп дозволяє бачити рух атома на орбіті. Так були відкриті і вивчені постійні поля. Мистецтво морального життя, творчості можливе лише за гармонійного поєднання науки та релігії. В іншому випадку відбувається деградація суспільства. Це повинні розуміти насамперед працівники осіти. На до м повинні прийти священики. Тоді поменшає наркоманів, алкоголіків, злодіїв і зла
Объяснение:
Кирила Петрович Троекуров из-за глупой ссоры решил лишить своего давнего друга Андрея Гавриловича Дубровского его имения. Оба приятеля были страстными охотниками. Но Дубровский не мог позволить себе держать хорошую псарню. Как-то раз он не смог удержаться от завистливых слов: «…псарня чудная, вряд людям вашим житье такое ж, как вашим собакам» . На эту фразу обиделся псарь Троекурова. Он сказал Дубровскому, что некоторые дворяне могут позавидовать житью собак его хозяина.
Это послужило поводом к серьезной ссоре, закончившейся судебным разбирательством. Из-за этой жестокой судебной тяжбы Андрей Гаврилович сильно заболел. Он слег. Няня, ходившая за ним, решила написать обо всем сыну помещика – Владимиру Дубровскому.
Этот молодой человек воспитывался в Кадетском корпусе и теперь служил в гвардейском полку в Петербурге. Отец баловал Владимира, ни в чем ему не отказывал. Молодой Дубровский кутил, влезал в долги и мечтал о богатой невесте.
Но, узнав о страшном известии, Владимир тут же бросился в Кистеневку. На его глазах отцу становилось все хуже и хуже. И однажды, встретившись с Кирилой Петровичем, Дубровский-старший не выдержал. С ним сделался удар, и он умер.
Владимир стал считать Троекурова своим кровным врагом. Да и тот, увидев дерзкого сына соседа, продолжал войну. Она закончилась тем, что Кистеневку вместе со всеми людьми отдали во владение Троекурова.
Последний вечер в имении был для Владимира полон печали и воспоминаний. Автор часто упоминает о том, что молодому Дубровскому не хватало семьи, домашнего уюта. У него рано умерла мать, он плохо знал своего отца, но испытывал к нему большую привязанность. После смерти родителя Владимир чувствовал глубокое одиночество. В последний вечер он сел перебирать отцовские бумаги и случайно нашел письма покойной матери. Зачитавшись этими письмами, он окунулся в атмосферу семейного уюта и позабыл про все на свете.
Для Владимира была невыносима мысль о том, что его родовое имение может отойти врагам. Поэтому он принял решение поджечь дом. Герой не хотел жертв, велел отпереть все двери перед поджогом, но крепостной Архип не послушался своего барина. Из-за него в пожаре сгорели и приказные.
Дубровский забрал своих верных крепостных крестьян, к которым относился по-отечески, и ушел с ними в лес. Этот герой сделался благородным, но жестоким разбойником. Удивительно было одно – он щадил поместья Троекурова, всегда обходил их стороной. Позже мы узнаем, что уже тогда Владимир полюбил Машу Троекурову и поэтому не трогал имение ее отца.
Почему Дубровский стал именно разбойником? Не найдя защиты у закона, он решил тоже жить по неписаным правилам – правилам силы и жестокости. Но его благородная натура все-таки ограничивала героя в этом, делала его «благородным разбойником» .
Я считаю, что симпатии автора на стороне Дубровского. Ведь это благородный, честный, добрый человек, умеющий любить и прощать. Он хорошо относится к своим крестьянам, видит в них не слуг, а людей. Это очень важно.
Владимир Дубровский смел и решителен. В критической ситуации он умеет быстро принимать решения и находить выход из любого положения. Вспомним хотя бы эпизод с «медвежьей комнатой» , когда Дубровский пришел в дом Троекурова под видом учителя Дефоржа. Оказавшись один на один с медведем, Владимир поборол страх и застрелил хищника. Тем самым он вызвал невольное уважение и у Троекурова.
Даже став разбойником, Владимир не преступал свои стойкие моральные принципы. В Дубровском оказалось достаточно мудрости, чтобы разглядеть в Маше Троекуровой ее самые лучшие качества, несмотря на то, что она дочь его злейшего врага. Недаром Пушкин подчеркивает все самое хорошее в Дубровском, называя его «благородным разбойником».