Цитатна характеристика Нори з творц "Ляльковий дім":
Хельмер до Нори "Ну, ну, от пташка і опустила крилечка. Га? Білочка надулась".
Нора - турботлива жінка: "Поглянь, ось новий костюм для Івара і шабля. Ось коник і сурма для Боба. А ось лялька і лялькове ліжечко для Емми та вона однаково їх швидко зламає. А тут на плаття і фартушки служницям. Старій Анні-Марії варто було б, звичайно, подарувати більше".
Хельмер вважає жінку марнотратницею неймовірно, як дорого обходиться чоловікові така пташечка".
Хельмер про спадковість жінки: "Ти маленька дивачка! Дві краплі води - твій батько. Тільки і клопочешся, як би роздобути грошей. А як добудеш - дивись, вони між пальцями і вислизнули, сама ніколи не знаєш, куди їх поділа. Ну, що ж, доводиться приймати тебе такою, якою ти є. Це вже у крові в тебе. Так-так, це у тебе спадкове, Норо".
Образи чоловіка: "...ні релігії, ні моралі, ні відчуття обов’язку … мене, мабуть, запідозрять у тому, що я знав про твій злочині", "лицемірка, брехунка, зрадниця".
Нора зізнається,що була нещаслива: "Ні, тільки весела. Я була тут твоєю лялечкою-дружиною, а діти були моїми лялечками".
Настя – героиня сказки-были М. Пришвина «Кладовая солнца», сирота, сестра Митраши. Ей двенадцать лет и она очень мила. Автор ласково называет ее «золотой Курочкой на высоких ножках», ведь у нее личико усыпанное крупными золотыми веснушками, а носик такой чистенький и смотрит вверх. В описании этой девочки фигурирует много уменьшительно-ласкательных слов, чтобы подчеркнуть ее сказочную прелесть.
После смерти родителей они с Митрашей остались одни на хозяйстве. Брат младше нее на два года и любит иногда спорить. Настя же на правах старшей сестры ведет себя по-хозяйски, как покойная мать. Как только Митраша начинает злиться, она его гладит ласково по затылку и тот остывает. Как правило, их маленькие перепалки заканчиваются примирением и дружной работой.
Поначалу детям было тяжело одним, но соседи и родные научили их самостоятельно вести хозяйство. Теперь Настя вставала раньше солнца, выгоняла пастись стадо, топила печку, готовила обед и хлопотала по хозяйству до самой ночи. По натуре она рассудительная и более осторожная, нежели брат. Когда они стоят у развилки, она выбирает протоптанную дорогу. В конце произведения она корит себя за жадность к ягоде и отдает всю корзину эвакуированным детям из Ленинграда.
Цитатна характеристика Нори з творц "Ляльковий дім":
Хельмер до Нори "Ну, ну, от пташка і опустила крилечка. Га? Білочка надулась".
Нора - турботлива жінка: "Поглянь, ось новий костюм для Івара і шабля. Ось коник і сурма для Боба. А ось лялька і лялькове ліжечко для Емми та вона однаково їх швидко зламає. А тут на плаття і фартушки служницям. Старій Анні-Марії варто було б, звичайно, подарувати більше".
Хельмер вважає жінку марнотратницею неймовірно, як дорого обходиться чоловікові така пташечка".
Хельмер про спадковість жінки: "Ти маленька дивачка! Дві краплі води - твій батько. Тільки і клопочешся, як би роздобути грошей. А як добудеш - дивись, вони між пальцями і вислизнули, сама ніколи не знаєш, куди їх поділа. Ну, що ж, доводиться приймати тебе такою, якою ти є. Це вже у крові в тебе. Так-так, це у тебе спадкове, Норо".
Образи чоловіка: "...ні релігії, ні моралі, ні відчуття обов’язку … мене, мабуть, запідозрять у тому, що я знав про твій злочині", "лицемірка, брехунка, зрадниця".
Нора зізнається,що була нещаслива: "Ні, тільки весела. Я була тут твоєю лялечкою-дружиною, а діти були моїми лялечками".
Объяснение:
Настя – героиня сказки-были М. Пришвина «Кладовая солнца», сирота, сестра Митраши. Ей двенадцать лет и она очень мила. Автор ласково называет ее «золотой Курочкой на высоких ножках», ведь у нее личико усыпанное крупными золотыми веснушками, а носик такой чистенький и смотрит вверх. В описании этой девочки фигурирует много уменьшительно-ласкательных слов, чтобы подчеркнуть ее сказочную прелесть.
После смерти родителей они с Митрашей остались одни на хозяйстве. Брат младше нее на два года и любит иногда спорить. Настя же на правах старшей сестры ведет себя по-хозяйски, как покойная мать. Как только Митраша начинает злиться, она его гладит ласково по затылку и тот остывает. Как правило, их маленькие перепалки заканчиваются примирением и дружной работой.
Поначалу детям было тяжело одним, но соседи и родные научили их самостоятельно вести хозяйство. Теперь Настя вставала раньше солнца, выгоняла пастись стадо, топила печку, готовила обед и хлопотала по хозяйству до самой ночи. По натуре она рассудительная и более осторожная, нежели брат. Когда они стоят у развилки, она выбирает протоптанную дорогу. В конце произведения она корит себя за жадность к ягоде и отдает всю корзину эвакуированным детям из Ленинграда.