ответ: Героями произведений этой литературы были простые люди, так называемый «маленький человек», ничем не знаменитый, часто обездоленный, бедный, бесправный. В истории русского лит. языка демократическая литература VІІ – VІІІ веков оставила глубокий, неизгладимый смысл. В выработанный
предшествующим развитием книжный язык она влила две мощные струи –речь народно-поэтическую и живое разговорное просторечие, что формированию литературного языка эпохи. Одним из произведений демократической литературы является «Повесть о Шемякином суде». Имя героя связывалось с именем галицкого князя Дмитрия Шемяки, ослепившего своего брата московского князя Василия ІІ и
прослывшего неправедным судьёй. Имя Шемякини стало нарицательным.Повесть встречается как в прозаических, так и в стихотворных вариантах. Старший из известных списков прозаического текста относится к концу XVII в. В XVIII в. прозаический текст был переложен неравносложным силлабическим стихом; существуют также переложения произведения тоническим стихом и шестистопным ямбом.Во второй части описано, как бедняк показывает неправедному судье Шемяке завернутый в платок камень, который судья принимает за посул —мешок с деньгами, за что и приговаривает богатому брату отдать лошадь
бедняку, пока у нее не отрастет новый хвост, попу наказывает отдать попадью до тех пор, пока бедняк не “добудет ребенка”, а сыну убитого старика предлагает также броситься с моста на убийцу. Истцы предпочитают откупиться, чтобы не исполнять решений судьи. Шемяка же, узнав, что бедняк показывал ему камень, возблагодарил Бога: “яко бы я не по нем судил, а он бы меня ушип”.Комизм этих анекдотов усилен тем, что приговоры Шемяки — как бы зеркальное отражение приключений бедняка
1. Тема: розповідь про життя двох закоханих Деллу та Джіма. Подружжя, зовсім не маючи грошей, зробили один одному гідні подарунки на Різдво.
Ідея: герої довели, що, незважаючи на усі труднощі життя, кожен з них піклується в першу чергу про кохану людину, а не про себе. Адже, коли люблять по-справжньому, не думають про себе. Мудрість їхнього вчинку полягає у тому, що кожен з них пожертвував найціннішим, що у нього було, аби його друга половина була щаслива. У світі немає нічого ціннішого за любов, і ніякі подарунки, навіть найдорожчі, не можуть замінити це почуття.
2. Джім і Делла – молоде подружжя, бідні, але палко кохають одне одного. Напередодні Різдва вони вирішують пожертвувати найдорожчим із того, що в них є, щоб зробити бажані подарунки.
У новелі неважко помітити майже всі характерні мотиви і настрої письменника. Поза сумнівом, вона дотепна, майже анекдотична, але навряд чи можна назвати її смішною або веселою. В ній добре відчувається присмак гіркоти. Але, з іншої сторони, ця кумедна невдача з подарунками – справжня казкова різдвяна подія: вона виявляє найкращі якості пересічних людей: самовідданість їхнього кохання, жертовність, душевну щедрість. Новела випромінює світло надії, як випромінює його зоря Різдва, за якою рухалися волхви майже два тисячоліття тому.
ответ: Героями произведений этой литературы были простые люди, так называемый «маленький человек», ничем не знаменитый, часто обездоленный, бедный, бесправный. В истории русского лит. языка демократическая литература VІІ – VІІІ веков оставила глубокий, неизгладимый смысл. В выработанный
предшествующим развитием книжный язык она влила две мощные струи –речь народно-поэтическую и живое разговорное просторечие, что формированию литературного языка эпохи. Одним из произведений демократической литературы является «Повесть о Шемякином суде». Имя героя связывалось с именем галицкого князя Дмитрия Шемяки, ослепившего своего брата московского князя Василия ІІ и
прослывшего неправедным судьёй. Имя Шемякини стало нарицательным.Повесть встречается как в прозаических, так и в стихотворных вариантах. Старший из известных списков прозаического текста относится к концу XVII в. В XVIII в. прозаический текст был переложен неравносложным силлабическим стихом; существуют также переложения произведения тоническим стихом и шестистопным ямбом.Во второй части описано, как бедняк показывает неправедному судье Шемяке завернутый в платок камень, который судья принимает за посул —мешок с деньгами, за что и приговаривает богатому брату отдать лошадь
бедняку, пока у нее не отрастет новый хвост, попу наказывает отдать попадью до тех пор, пока бедняк не “добудет ребенка”, а сыну убитого старика предлагает также броситься с моста на убийцу. Истцы предпочитают откупиться, чтобы не исполнять решений судьи. Шемяка же, узнав, что бедняк показывал ему камень, возблагодарил Бога: “яко бы я не по нем судил, а он бы меня ушип”.Комизм этих анекдотов усилен тем, что приговоры Шемяки — как бы зеркальное отражение приключений бедняка
Объяснение:
1. Тема: розповідь про життя двох закоханих Деллу та Джіма. Подружжя, зовсім не маючи грошей, зробили один одному гідні подарунки на Різдво.
Ідея: герої довели, що, незважаючи на усі труднощі життя, кожен з них піклується в першу чергу про кохану людину, а не про себе. Адже, коли люблять по-справжньому, не думають про себе. Мудрість їхнього вчинку полягає у тому, що кожен з них пожертвував найціннішим, що у нього було, аби його друга половина була щаслива. У світі немає нічого ціннішого за любов, і ніякі подарунки, навіть найдорожчі, не можуть замінити це почуття.
2. Джім і Делла – молоде подружжя, бідні, але палко кохають одне одного. Напередодні Різдва вони вирішують пожертвувати найдорожчим із того, що в них є, щоб зробити бажані подарунки.
У новелі неважко помітити майже всі характерні мотиви і настрої письменника. Поза сумнівом, вона дотепна, майже анекдотична, але навряд чи можна назвати її смішною або веселою. В ній добре відчувається присмак гіркоти. Але, з іншої сторони, ця кумедна невдача з подарунками – справжня казкова різдвяна подія: вона виявляє найкращі якості пересічних людей: самовідданість їхнього кохання, жертовність, душевну щедрість. Новела випромінює світло надії, як випромінює його зоря Різдва, за якою рухалися волхви майже два тисячоліття тому.