Питання №1 ?
Збірка сонетів була створена Шекспіром приблизно:

1593-1609 роки

1593-1597 роки

1593–1600 роки

1600-1609 роки

Питання №2 ?

Вийшло єдине прижиттєве видання поезій Вільяма Шекспіра:

1616 року

1600 року

1593 року

1609 року

Питання №3 ?

Умовно сонети Шекспіра поділяють на … частини:

Не поділяються на частини

2 частини

3 частини

4 частини

Питання №4 ?

Присвячені смаглявій коханій сонети:

127-152

1-154

1-126

153-154

Питання №5 ?

Які почуття переповнюють ліричного героя сонета № 66?

Розчарування, бажання померти через неможливість жити в несправедливому, недосконалому світі

Захоплення (радості від життя) життям

Захоплення смаглявою коханою

Поваги до юного друга

Питання №6 ?

Що є зайвим серед перелічених фактів (у чому полягає новизна сонетів Вільяма Шекспіра)?

Доповнив тематику, присвятивши окремі вірші дружбі

Замість ангелоподібного ідеалу створив образ коханої — реальної жінки, яка теж заслуговує на велике кохання

Змінив форму

Використовував у сонетах «каталоги»

Питання №7 ?

В. Шекспір у перекладі з англійської:

Той, що воює списом

Той, що погрожує списом

Той, що малює списом

Той, що потрясає списом

Володимир галактіонович короленко в своїй повісті «сліпий музикант» намагається розкрити перед читачем горе людини, що народився сліпим. він хоче показати нам, як важко людині, яка народилася сліпою, знайти своє призначення в житті. петро представляє весь світ у звуках і  відчуттях. він представляє деякі зовсім незнайомі йому поняття в звуках. але в той же час, ці ж звуки сиплються на нього з усіх боків, не відпочинку. іноді він навіть не може витримати напору емоцій. кожен новий звук зачіпав у душі петра як би окрему струнку. а якщо торкнутися відразу всі струнки, то механізм розбудовується. так було, коли він вперше вийшов на весняну природу. після цього він кілька днів був у маренні.  сприймаючи кожен звук окремо, він міг скласти мелодію. а, почувши чудову гру конюха іохима і своєї мами, у нього з’явилося потяг до музики. музика — ось спосіб висловити емоції, що переповнюють його з усіх сторін. дядько максим і його сестра, мама петра, їй знайти себе в житті. та петро не без їх розуміє своє призначення. дівчинка евеліна, майбутня дружина петра, зрозуміла його і йому своєю любов’ю, ласкою, чуйністю і співчуттям. петро «носився» зі своїм горем, не знаючи і не розуміючи свого призначення в житті, однак після зустрічі з убогим і волоцюгами він розуміє, що він живе в достатку. а жебраки хоч і зрячі, але вони сидять на морозі заради копійок. це дві сюжетні лінії, без яких розповідь втратило б свій сенс. без співчуття до інших петро не зрозумів би, що він не один нещасний в цьому світі. просто є різні сторони нещасть.  повість закінчується концертом, який відзначає кінець юнацтва в життя сліпого музиканта. а що виховав його дядько максим каже собі: «так він прозрів…і зуміє нагадати щасливим про нещасні.»

1.встреча автора- повествователя с Андреем Соколовым

2.жизнь Андрея до войны: женитьба, рождение детей

3.жизнь Андрея во время войны

а) призыв в армию и прощание с семьёй

б) фашистский плен

в) побег из плена

г) известие о гибели жены и дочерей

д) гибель сына

4.жизнь Андрея после войны

а) работа шофёром

б) встреча с Ванюшкой

г) решение взять мальчика "себе в дети"

5.прощание автора-повествователя с Андреем Соколовым

СОЧИНЕНИЕ

Жизненный путь Андрея Соколова. (По рассказу Шолохова «Судьба человека» )

Рассказ М. Шолохова «Судьба человека» – это рассказ о человеке на войне. Русский человек вынес все ужасы войны и ценой личных утрат завоевал победу, независимость своей родины. Лучшие черты русского характера, благодаря силе которого была одержана победа в Великой Отечественной войне, М. Шолохов воплотил в главном герое рассказа – Андрее Соколове. Это такие черты, как стойкость, терпение, скромность, чувство человеческого достоинства.

В начале рассказа автор спокойно повествует о приметах первой послевоенной весны, он как бы подготавливает нас к встрече с главным героем, Андреем Соколовым, глаза которого «словно присыпанные пеплом, наполненные неизбывной смертной тоской» . Шолоховский герой вспоминает о сдержанно, устало, перед исповедью он «сгорбился» , положил на колени большие, темные руки. Все это дает нам почувствовать, насколько трагична судьба этого человека.

Перед нами проходит жизнь обыкновенного человека, русского солдата Андрея Соколова. Он с детства узнал, почем «фунт лиха» , сражался в Гражданскую войну. Скромный труженик, отец семейства, он был по-своему счастлив. Война поломала жизнь этого человека, оторвала его от дома, от семьи. Андрей Соколов уходит на фронт. С начала войны, в первые же ее месяцы он был дважды ранен, контужен. Но самое страшное ждало героя впереди – он попадает в фашистский плен.

Герою пришлось испытать нечеловеческие муки, тяготы, терзания. Два года Андрей Соколов стойко переносил ужасы фашистского плена. Он пытается бежать, но неудачно, расправляется с трусом, предателем, который готов свою шкуру, выдать командира. С большой наглядностью чувство собственного достоинства, огромная сила духа и выдержка раскрылись в нравственном поединке Соколова с комендантом концлагеря. Измученный, истощенный, обессиленный, узник готов встретить смерть с таким мужеством и выдержкой, что это поражает даже потерявшего человеческий облик фашиста.

Андрею все же удается бежать, и он снова становится солдатом. Не раз смерть смотрела ему в глаза, но он до конца оставался человеком. И все же самые серьезные испытания выпали на долю героя, когда он вернулся домой. Вышедший из войны победителем, Андрей Соколов потерял все, что у него было в жизни. На месте, где стоял дом, построенный его руками, темнела воронка от немецкой авиабомбы… Погибли все члены его семьи. Он говорит своему случайному собеседнику: «Иной раз не спишь ночью, глядишь в темноту пустыми глазами и думаешь: «За что же ты, жизнь, меня так покалечила? » Нету мне ответа ни в темноте, ни при ясном солнышке… »