Питання №1 ?
Збірка сонетів була створена Шекспіром приблизно:
1593-1609 роки
1593-1597 роки
1593–1600 роки
1600-1609 роки
Питання №2 ?
Вийшло єдине прижиттєве видання поезій Вільяма Шекспіра:
1616 року
1600 року
1593 року
1609 року
Питання №3 ?
Умовно сонети Шекспіра поділяють на … частини:
Не поділяються на частини
2 частини
3 частини
4 частини
Питання №4 ?
Присвячені смаглявій коханій сонети:
127-152
1-154
1-126
153-154
Питання №5 ?
Які почуття переповнюють ліричного героя сонета № 66?
Розчарування, бажання померти через неможливість жити в несправедливому, недосконалому світі
Захоплення (радості від життя) життям
Захоплення смаглявою коханою
Поваги до юного друга
Питання №6 ?
Що є зайвим серед перелічених фактів (у чому полягає новизна сонетів Вільяма Шекспіра)?
Доповнив тематику, присвятивши окремі вірші дружбі
Замість ангелоподібного ідеалу створив образ коханої — реальної жінки, яка теж заслуговує на велике кохання
Змінив форму
Використовував у сонетах «каталоги»
Питання №7 ?
В. Шекспір у перекладі з англійської:
Той, що воює списом
Той, що погрожує списом
Той, що малює списом
Той, що потрясає списом
Утром настроение испортилось окончательно. За окном расплылись жалкие остатки снеговиков и руины ледяных крепостей.
Школьные друзья неожиданно предложили поехать в лес, там еще можно было застать зиму. Мы взяли лыжи, несколько бутербродов и с утра пораньше побежали на электричку.
За окном проплывали серые, нахохлившиеся дома, черные иероглифы голых ветвей и проводов. Мокрые дороги уползали вдаль толстыми удавами, подмигивая глазами светофоров. От созерцания унылого пейзажа, под равномерный стук колес качающегося поезда, мы задремали.
А проснулись в зиме! Наша электричка, оправдывая свое название «Альбатрос», словно летела на распахнутых крыльях над безбрежными, заснеженными полями, приближаясь к зимнему лесу. На конечной станции, с подножки последнего вагона, мы спрыгнули по колено в снег. Поэтому сразу надели лыжи и легко заскользили к лесной опушке.
Солнце лениво выглядывало из-за верхушек застывших деревьев. Его лучи, пробегая по заиндевелым веткам, звенели трепетным прикосновением. Прогнувшиеся под тяжестью снега, ветви берез хрустальными люстрами висели на изящных черно-белых стволах. Малахитовые лапы огромных елей, прикрытые снежными подушками, казалось, замерли в замысловатых, танцевальных па. Заснеженные кусты круглыми, искристыми шарами были разбросаны по лесным полянам.
Сначала мы проложили лыжню вдоль края леса, а потом паутиной следов опутали все овражки и полянки.
Зимний лес покорил наши сердца своей первозданной красотой и неповторимостью. Мы еще долго будем помнить волшебный день, проведенный в зимней сказке.
что-то можете убрать или выписать как вам удобно