Степь и её бескрайние просторыЯ люблю наши степи, их необычайную красоту, богатство их проявления и густую растительность фауны. Степь - это обширная область местности, которая богата растительностью (ковыль, житняк, калерия, тонконог и разнотравье) . Существуют высокотравные степи - прериии, которые расположены в Северной Америке, пампасы - в Южной Америке. Степные зоны - это природные зоны умеренного и субтропического поясов Северного и Южного полушарий, в естественных ландшафтах которых преобладали степи. Их территории протянулись на целые километры, красота их соизмерима с бесконечностью Вселенной. Там нет машин и транспорта, но зато воздух гораздо чище, плодородность почвы лучше. Я люблю наши степи потому, что люблю природу. Природа - единственная книга, каждая страница которой полна глубого содержания. (И. В. Гёте) . Природа - творец всех творцов. (И. В. Гёте) . Существует на свете только один героизм, видеть мир таким, какой он есть и любить его. (Р. Роллан) . Созидая бесконечные дали степей, я прихожу в неописуемый восторг, мне хочется дышать этим воздухом степей, оберегать её и хранить, как самое драгоценное сокровище.
Порівняльна характеристика Ровени та Ребекки (За романом В. Скотта «Айвенго» ) У романі В. Скотта «Айвенго» виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. Їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.
Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.
Ровена — знатна саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в цьому жорсткому світі».
Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.
Ці жіночі образи відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв та відобразити історичну епоху. Їх краса, розум та доброта облагороджували той жорстокий світ.
«Айвенго» ) У романі В. Скотта «Айвенго»
виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді,
дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. Їх постійно оточувала любов і
ласка ближніх, велика розкіш.
Але і соціальний стан, і характери у них
різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і
їхня доля.
Ровена — знатна саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський.
Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на
відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє
його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком
князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до
загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує
її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря
Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно
зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому
відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в
цьому жорсткому світі».
Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто
цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його,
віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши
відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними
справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і
гідність свого народу, оберігатиме віру предків.
Ці жіночі образи
відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери
головних героїв та відобразити історичну епоху. Їх краса, розум та доброта
облагороджували той жорстокий світ.