Эпизод битвы Мцыри с барсом является в поэме ключевым, а также наиболее известным и изученным. Он неоднократно иллюстрировался художниками (вспомним рисунки О. Пастернака, Дубовского или же гравюры, выполненные Константиновым к поэме — у каждого из них этот эпизод находит свое отображение). Дли критиков и литературоведов, изучавших поэму, анализ эпизода боя Мцыри с барсом также имеет первостепенное значение. В нем сосредоточены и раскрываются все черты характера главного героя, поэтому бой с барсом Мцыри служит ключом к пониманию произведения.
В небольшой по размеру поэме «Мцыри» эпизоду с барсом уделено целых четыре строфы (16-19). Отводя для него столько места и размещая сцену боя в середине поэмы, Лермонтов уже композиционно подчеркивает значимость эпизода. Вначале подробно описывается барс. Важно заметить, что характеристика дикого зверя в устах Мцыри дается без малейшего страха или неприязни, напротив, юноша заворожен красотой и силой хищника. Шерсть на нем «отливалась серебром», глаза светятся, как огни. В ночном лесу, под изменчивым лунным светом, он похож на ожившую сказку, на одно из тех невероятно старинных преданий, которые могли бы рассказывать Мцыри-ребенку его мать и сестры. Хищник, так же как и Мцыри, наслаждается ночью, он играет, «весело визжит».
що в житті людини найцінніше? (за повістю ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі»)
у житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.
прочитавши повість відомого ійського письменника ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. для героя повісті, скруджа, найбільше значення мали гроші. але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.
незважаючи на величезне багатство, скрудж залишався самотнім. як виявилося, самотність не залишала героя усього життя. у дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. він зрадив кохану, друзів. «один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.
чи була у скруджа можливість змінити своє життя? так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. ця подія перевернула його душу. він зрозумів, що сам винен в усьому. скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. і сталося це в різдвяну ніч.
уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив бобу платню, дав грошей на лікування крихітки тіма, зробив подарунки усім кретчитам, роздавав гроші злидарям. та найголовніше, що зрозумів скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. для кожного родина — це опора й підтримка. як писав французький письменник xix століття а. монтерлан, «є вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».
і скрудж почав жити щастям інших людей, їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа й. в. гете: «людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».
Эпизод битвы Мцыри с барсом является в поэме ключевым, а также наиболее известным и изученным. Он неоднократно иллюстрировался художниками (вспомним рисунки О. Пастернака, Дубовского или же гравюры, выполненные Константиновым к поэме — у каждого из них этот эпизод находит свое отображение). Дли критиков и литературоведов, изучавших поэму, анализ эпизода боя Мцыри с барсом также имеет первостепенное значение. В нем сосредоточены и раскрываются все черты характера главного героя, поэтому бой с барсом Мцыри служит ключом к пониманию произведения.
В небольшой по размеру поэме «Мцыри» эпизоду с барсом уделено целых четыре строфы (16-19). Отводя для него столько места и размещая сцену боя в середине поэмы, Лермонтов уже композиционно подчеркивает значимость эпизода. Вначале подробно описывается барс. Важно заметить, что характеристика дикого зверя в устах Мцыри дается без малейшего страха или неприязни, напротив, юноша заворожен красотой и силой хищника. Шерсть на нем «отливалась серебром», глаза светятся, как огни. В ночном лесу, под изменчивым лунным светом, он похож на ожившую сказку, на одно из тех невероятно старинных преданий, которые могли бы рассказывать Мцыри-ребенку его мать и сестры. Хищник, так же как и Мцыри, наслаждается ночью, он играет, «весело визжит».
що в житті людини найцінніше? (за повістю ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі»)
у житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.
прочитавши повість відомого ійського письменника ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. для героя повісті, скруджа, найбільше значення мали гроші. але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.
незважаючи на величезне багатство, скрудж залишався самотнім. як виявилося, самотність не залишала героя усього життя. у дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. він зрадив кохану, друзів. «один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.
чи була у скруджа можливість змінити своє життя? так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. ця подія перевернула його душу. він зрозумів, що сам винен в усьому. скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. і сталося це в різдвяну ніч.
уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив бобу платню, дав грошей на лікування крихітки тіма, зробив подарунки усім кретчитам, роздавав гроші злидарям. та найголовніше, що зрозумів скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. для кожного родина — це опора й підтримка. як писав французький письменник xix століття а. монтерлан, «є вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».
і скрудж почав жити щастям інших людей, їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа й. в. гете: «людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».
користувацький пошук