По комедии "ревизор". почему в тексте много восклицательных знаком после слов городничего, в действии 5 явлении 15, когда хлестаков просит руки марьи антоновны? что в это время думает городничий и чему он рад?
Челкаш не ожидал от простодушного гаврилы такой жадности в деньгам. гаврила чуть не убил челкаша, унижался, просил деньги. васька челкаш, хоть и вор, дерзко идущий на риск, не понимает, как человек так может унижаться. он бросает деньги и уходит. всё это происходит на берегу моря без свидетелей. советую прочитать финал, там одна страница, зато в голове всё будет.основной приём сцены - противопоставление по линии отношения к собственности, к закрепощающей её сущности. мечта гаврилы оказывается мечтой, ведущей к рабству. деньги давали ему всё: почёт, довольство, веселье. и ради достижения этой мелкой, корыстной мечты гаврила пытается убить челкаша. ужаснувшись содеянному, он просит прощения у своего подельника. челкаш отрицает власть денег, презирает унижающегося ради них и готового пойти на убийство гаврилу. события показаны на фоне романтического морского пейзажа. море - средство изображения психологии героев. челкаш любит море, символ свободы, чувствует родство с ним, а гаврила боится его. море - свидетель его преступления, оно проснулось и "выло, швыряло волны" на песок. таким образом, носителем нравственного начала оказывается не добродушный деревенский парень, а вор гришка челкаш, в итоге поступивший благородно и великодушно: отдал деньги напарнику и простил его. хотя образ челкаша противоречив: вольнолюбивый, благородный, с чувством собственного достоинства, но жестокий, непредсказуемый, презрительный к людям. другой ответ
Жанр – елегіяТема «Добре вмирати тому…» — заклик до боротьби за свободу свого народу. Має форму двовірша: гекзаметр + пентаметр. Ідея – заклик до боротьби за свободу свого народу Головна думка – Краще вмерти за вітчизну, ніж бути втікачем, а потім жебракувати по світу. Головне для воїна – чесно загинути в бою за батьківщину, захищаючи її до останнього подиху, ніж вкрити себе безслав’ям боягуза) У вірші «Добре вмирати тому» Тіртея змальовані дві долі людини-воїна. Хоробрий воїн: може загинути, але ця смерть почесна, тому що вона заради батьківщини та своєї сім’ї. Воїн-зрадник: буде вигнаний з полісу, стане жебраком і буде поневірятися разом із своєю сім’єю, не знайде ані пошани, ані жалю, ані співчуття Автор поезії хоче довести, що почесніше бути хоробрим воїном і загинути у славі, за свою Батьківщину, аніж осоромитися самому і заплямувати, зробити удвічі нещаснішою свою сім’ю. Тіртей доводить що іншого виходу немає: якщо ти чесна людина, то повинен захищати свою батьківщину. Поет славить відважних, що полягли в перших лавах захисників рідної землі. Слова «добре вмирати тому» сповнені мужності, сміливості. Людина, яка їх написала, повинна бути готовою вмерти заради визволення вітчизни. Недарма ж є перекази, що його слово сильніше від зброї. Так, воно пробуджує відвагу, любов до рідного краю. епітети – хоробрі бійці, родючі ниви, матір мила, батько старий, дітки дрібні, жінка смутна, лихо та злидні тяжкі. Ці епітети, або слова-образи, яскравіше змальовують гірку долю боягузів. метафори: лихо та злидні гнатимуть скрізь втікача, горе й зневага за ним підуть усюди слідом, духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте
