“Водяное общество”(светское общество) — это собирательный образ представителей местного и столичного дворянства, в поведении и жизни которых прослеживаются все характерные черты описываемой эпохи. Конфликт личности и общества воплотился не только в раскрытии характера главного героя, но и в изображении “водяного общества”, их жизни, интересов, развлечений. Печорин с легким презрением подмечает тщательно скрываемую зависть друг к другу, любовь к сплетням, интригам. Быт и нравы посетителей кавказских минеральных вод, над которыми иронизирует и сам автор, и главный герой, обусловлены историей, традициями. Образ “водяного общества” дается также параллельно с образом светского общества, о котором упоминает Печорин и которое уже не раз было объектом исследования в творчестве Грибоедова и Пушкина. В целом все “водяное общество” противопоставлено Печорину. Однако все же можно выделить героев, которые не только противопоставляются Печорину, но и сопоставляются с ним. Грушницкий является своеобразной пародией на Печорина. То, что у Печорина составляет суть характера, то у Грушницкого - поза, рассчитанная на то, чтобы произвести эффект, впечатление на окружающих. Грушницкий — антиромантический герой. Склонность к романтизации доведена у него до карикатурности. Он рисуется, часто ведет себя несоответственно ситуации. В быту он ищет романтических обстоятельств, а в истинно романтических ситуациях теряется. Участие Грушницкого в дуэли неблагородно, подло, но он не может отказаться от нее, так как очень самолюбив. В его образе много внешних деталей (шинель, костыль, хромота, кольцо с датой знакомства и именем Мери). Очевидно, образ Грушницкого создавался не без влияния образа Ленского: оба романтики, оба убиты на дуэли, оба моложе друга-врага. Вернер - единственный мужской образ, который сопоставляется с Печориным, а не противопоставляется. Их сходство проявляется в отношениях с обществом, скептицизме, остроумии. Но наряду с общими чертами в их характерах много различий. Печорин “бешено гоняется за жизнью”, Вернер же пассивен. Вернер - натура менее глубокая и сложная, чем Печорин. Перед дуэлью Печорин любуется природой, а Вернер спрашивает, написал ли он свое завещание. Во внешнем облике Вернера прослеживаются романтические черты, но он натура противоречивая. Все женские образы, представленные в романе, также подчинены основной задаче, - раскрытию образа Печорина и показу его отношения к любви. Княжна Мери из всех женских образов обрисована наиболее полно. Как и Грушницкий, она увлечена романтизмом, она юна, умна, остроумна. Чистота и наивность княжны делает еще более очевидным эгоизм Печорина. История обольщения Мери является поводом для глубокого самоанализа и развернутых внутренних монологов в дневнике Печорина. В разговоре с Мери Печорин говорит о своей судьбе (отношениях с обществом, наклонностях, странностях характера). Вера - самый неясный образ, очерчен неполно, а дан лишь намеками. Это единственный женский образ, который сопоставляется с Печориным. Именно во взаимоотношениях с Верой наиболее полно ощущается трагизм положения Печорина, его не глубоко и истинно любить: даже Вера ему не нужна. Этим подчеркивается одиночество героя, не его на истинное чувство, раскрывается внутренний конфликт героя. Романтическая ирония освещает отношения Печорина и Веры: Печорин загоняет лошадь, пытаясь догнать Веру, а потом засыпает сном Наполеона при Ватерлоо.
ответ: я впевнений у тому, що українське козацтво відіграло значну роль у становленні нашої країни і вплинуло на формування специфічних рис національної культури, народного характеру і самосвідомості. я вважаю, що вже самим фактом свого існування і своєї діяльності козацтво надихало своїх співвітчизників на національну незалежність, на боротьбу проти феодального гноблення.
з давніх-давен нашому народові приходилося відстоювати права на свободу і вільне існування, адже наша земля завжди була щедрим і багатим краєм, на який зазіхали і сусіди, і більш віддалені країни. із історії україни відомо, що саме козаки присвячували усе своє життя боротьбі за волю своєї рідної країни. вони самовіддано захищали кордони україни він нападів ляхів, татар, турків та інших ворогів. були часи, коли підкорити український народ намагалися польські завойовники. і саме козакам під проводом богдана хмельницького ми повинні завдячувати тим, що цього не сталося. козацькі війська у всі часи боронили рідний народ і свою землю, прагнули свободи, незалежності і утворення власної самостійної держави.на мій погляд, українське козацтво зіграло свою роль і у формуванні ментальності нашого народу. ми й сьогодні захоплюємось героїзмом козаків, які, не зважаючи ні на що, йшли на смерть заради волі рідної країни. вони були нескореними, гордими і благородними. однак, я вважаю, що найголовнішою рисою козацької ментальності, яка через деякий час стала рисою будь-якого українця, була висока громадська свідомість. саме ця риса найважливіша й сьогодні. крім того, українські козаки відрізнялися своєю щедрістю, безкорисливістю, чесністю, добросердечністю і вірністю у дружбі. вони були винахідливими, поміркованими і в той же час простими, вони поважали старших, а понад усе цінували свободу.а ще мені здається, що у козаків не зайвим би було запозичити винахідливість і кмітливість у повсякденному житті. сучасне суспільство розбестило людей благами цивілізації, тому досить часто вони відчувають себе безпорадними, опиняючись без звичних засобів існування. а найголовніше, що потребує відродження у сьогоденні, – це висока громадська свідомість наших козацьких предків. нашим сучасникам потрібно дбати про культурне і духовне відродження народу, потрібно навчитися пишатися тим, що ми – українці.
ответ: я впевнений у тому, що українське козацтво відіграло значну роль у становленні нашої країни і вплинуло на формування специфічних рис національної культури, народного характеру і самосвідомості. я вважаю, що вже самим фактом свого існування і своєї діяльності козацтво надихало своїх співвітчизників на національну незалежність, на боротьбу проти феодального гноблення.
з давніх-давен нашому народові приходилося відстоювати права на свободу і вільне існування, адже наша земля завжди була щедрим і багатим краєм, на який зазіхали і сусіди, і більш віддалені країни. із історії україни відомо, що саме козаки присвячували усе своє життя боротьбі за волю своєї рідної країни. вони самовіддано захищали кордони україни він нападів ляхів, татар, турків та інших ворогів. були часи, коли підкорити український народ намагалися польські завойовники. і саме козакам під проводом богдана хмельницького ми повинні завдячувати тим, що цього не сталося. козацькі війська у всі часи боронили рідний народ і свою землю, прагнули свободи, незалежності і утворення власної самостійної держави.на мій погляд, українське козацтво зіграло свою роль і у формуванні ментальності нашого народу. ми й сьогодні захоплюємось героїзмом козаків, які, не зважаючи ні на що, йшли на смерть заради волі рідної країни. вони були нескореними, гордими і благородними. однак, я вважаю, що найголовнішою рисою козацької ментальності, яка через деякий час стала рисою будь-якого українця, була висока громадська свідомість. саме ця риса найважливіша й сьогодні. крім того, українські козаки відрізнялися своєю щедрістю, безкорисливістю, чесністю, добросердечністю і вірністю у дружбі. вони були винахідливими, поміркованими і в той же час простими, вони поважали старших, а понад усе цінували свободу.а ще мені здається, що у козаків не зайвим би було запозичити винахідливість і кмітливість у повсякденному житті. сучасне суспільство розбестило людей благами цивілізації, тому досить часто вони відчувають себе безпорадними, опиняючись без звичних засобів існування. а найголовніше, що потребує відродження у сьогоденні, – це висока громадська свідомість наших козацьких предків. нашим сучасникам потрібно дбати про культурне і духовне відродження народу, потрібно навчитися пишатися тим, що ми – українці.
объяснение: