Початковий | середній рієні
1.Дракон їз поністічкалки Ю. Винничука який з'явняся біля Люботин, не лаштонунав князя. тому шо бу
Т іншої віри
А олноголовим і маленьким | Б налто страшним і сильним В лобрим, освіченим
2. Учителем дракона Грицька із повісті-казки Ю. Винничука був.
Аксам киязь Бпустельшик В князінна Настасія | Г тасминй радник князя Литось
3. Черех лувль Вітьку з повісті В. Чемериса
А мали 0 Бнигнализішколи | В покарали батьки г образила дівчина.
4. Вітька з повісті В. Чемериса нізнав Галю «зміюжою лукавою», бо вона
.А розповіла усім дівчатам, що піп у неїзакохайся || Б за ма побачення ше й Петра
1 підкупнла його секунданта Федька хальою
В відверто посмінлася з хлопця.
5. Маленький, товстий, флегматичний, смагляний. Так описує І. Чемерис у повісті «Вітька У Галя»
Б Ленонтія В Фелька Г Петра
А Вітку
6. Головиа проблема тиору оповілання «Білий кінь Шептало».
А формування особистості, розлиоємість її душі Б підступність і зрада.
І людина та природа
хіба у всесвіті найкращий твір – не ми? в очах у розуму зіниця й зір – не ми? це коло всесвіту скидається на перстень,а камінь, що горить ясніш од зір, – це миомар хайям
поет – це божий посланець, який наповнює моральним сенсом усе навкруги, освітлює своїм сяйвом серця і, “ як янгол позначає двері тих, хто буде врятований, легким дотиком торкається душі людини, їй усвідомити вічність ”. пройшовши у своїй творчості шлях до прижиттєвого визнання, вільям шекспір здобув собі репутацію і славу найвідомішого у світі драматурга.уперше знаменита трагедія одного з найяскравіших представників епохи відродження – великого гуманіста вільяма шекспіра – була поставлена на сцені королівського театру 1595 року. це було 416 років тому. навіть не віриться, що пройшли століття, а “ сумна повість ” понині змушує тріпотіти серця, продовжує хвилювати чистотою почуттів і красою душевних порухів. у чому секрет вільяма шекспіра? як йому вдалося створити трагедію, над якою не власний ні час, ні людина, ні сучасний гіперактивний ритм життя – ніхто.у чому секрет? що знав відомий ієць епохи відродження? чи існує код вільяма шекспіра? думаю, що секрет – у любові, вічній і непроминущій цінності людського життя. і драматург прекрасно це знав і твердо вірив у живучість своїх образів, якби цього не було, його літературні герої не мали б такого довгого життя.а код вільяма шекспіра, таємний знак його безсмертних героїв – відкриття світу та людини, прагнення до пізнання всього, що пов’язане з людиною, пошуки шляхів до щастя та гармонії, віра в життя.перегортаю сторінки улюбленого твору вільяма шекспіра – трагедії великого людського почуття, що зіткнулося з нелюдським світом. на думку приходять слова нашої сучасниці, відомої української поетеси
У старика со старухой были бык, баран, свинья, гусь да петух.
Вот старик и говорит старухе:
— А что, старуха, с петухом-то нам нечего делать, зарежем его к празднику.
Услыхал это петух и ночью в лес убежал.
Вечером опять говорит старик старухе:
— Не нашёл я петуха, придётся нам свинью заколоть!
Услыхала это свинья и ночью в лес убежала.
Старик искал-искал свинью — не нашёл.
— Придётся барана зарезать!
Баран услыхал это и говорит гусю:
— Убежим в лес, а то зарежут и тебя, и меня!..
Вышел старик на двор — нет ни барана, ни гуся...
— Придётся, видно, быка зарезать.
Услышал это бык и убежал в лес.
Летом в лесу привольно... Но лето, и пришла зима.
Вот бык пошёл к барану:
— Как же, братцы-товарищи? Время приходит студёное — надо избу рубить.
Баран ему отвечает:
— У меня шуба тёплая, я и так перезимую.
Пошёл бык к свинье:
— Пойдём, свинья, избу рубить!
— А по мне хоть какие морозы — я не боюсь: зароюсь в землю и без избы перезимую.
Пошёл бык к гусю:
— Гусь, пойдём избу рубить!
— Нет, не пойду. Я одно крыло постелю, другим накроюсь — меня никакой мороз не проймёт...
Бык видит: дело плохо. И срубил себе избушку один. Затопил печку и полёживает, греется.
А зима завернула холодная, стали пробирать морозы. Баран бегал, бегал, согреться не может — и пошёл к быку.
— Бэ-э! Бэ-э! Пусти меня в избу!
— Нет, баран. Я тебя звал избу рубить, так ты сказал, что у тебя шуба тёплая, ты и так перезимуешь.
— А коли не пустишь, я разбегусь, вышибу дверь с крючьев, тебе же будет холоднее.
Бык думал, думал: «Дай пущу, а то застудит он меня».
Немного погодя прибежала свинья.
— Хрю! Хрю! Пусти меня, бык, погреться!
— Нет, свинья, я тебя звал избу рубить, так ты сказала, что тебе хоть какие морозы — ты в землю зароешься.
— А не пустишь, я рылом все углы подрою, твою избу уроню!
Бык подумал-подумал: «Подроет она углы, уронит избу».
— Ну, заходи.
(А потом пустил гуся и петуха.)
Вот они живут себе — впятером — поживают. Узнали про это волк и медведь. Собрались и пришли. Волк говорит медведю:
— Иди ты вперёд, ты здоровый.
— Нет, я ленив, ты шустрей меня, ты иди вперёд.
Волк и пошёл в избушку. Только вошёл — бык рогами его к стене и припёр. Баран разбежался — бац, бац, начал осаживать волка по бокам. А свинья в подполье кричит:
— Хрю-хрю-хрю! Ножи точу, топоры точу, живого съесть волка хочу!
Гусь его за бока щиплет, а петух бегает по брусу да кричит:
— А вот как, да кудак, да подайте его сюда! И но- жичко здесь, и гужишко здесь... Здесь его и зарежу, здесь его и подвешу!
Медведь услыхал крик — да бежать. А волк рвался, рвался, насилу вырвался, догнал медведя и рассказывает:
— Как вскочил мужичище, в чёрном армячище, да меня ухватом-то к стене и припёр. А поменьше мужичишка, в сереньком армячишке, меня обухом по бокам да всё обухом по бокам. А ещё поменьше того, в беленьком кафтанишке, меня щипцами за бока хватал. А самый маленький мужичишка, в красненьком халатишке, бегает по брусу да кричит: «Здесь его и зарежу, здесь его и подвешу!» А из подполья ещё кто-то как закричит: «Ножи точу, топоры точу, живого съесть его хочу!»
Волк и медведь с той поры к избушке близко не подходили. А бык, баран, гусь, свинья да петух живут там, поживают и горя не знают.