Сергий Радонежский — один из самых известных русских святых, духовный покровитель Русской земли и основатель первого в России Троицкого храма. Родился под Ростовом в благочестивой боярской семье Кирилла и Марии в 1314году. Мальчик с детства любил молиться. После смерти родителей Варфоломей вместе с братом поселился в глухом лесу недалеко от Радонежа. В 23 года Варфоломей принял монашество с именем Сергий. Постепенно вокруг Сергия стали собираться другие монахи, его пустынь стала Троицким монастырем, а Сергий стал его игуменом. Жил просто и бедно и подавал монахам пример смирения и трудолюбия: сам делал одежду и обувь для братии, строил кельи, пек просфоры. Сергий сыграл большую роль в освобождении Руси от татаро-монгольского ига, благословив войско князя Дмитрия Донского на Куликовскую битву. Сергий Радонежский оказал огромное влияние на русское монашество и на русскую культуру. Для верующих он является образцом твердости и духовной силы. Интересные факты о Сергии Радонежском · В детстве отроку Варфломею тяжело давалась учеба. Он много молился Богу о и получил ее: однажды ему явился ангел в образе старца, и в тот же день мальчик овладел грамотой. Поэтому Сергию Радонежскому молятся о в учебе. Этот сюжет изображен на картине Михаила Нестерова «Видение отроку Варфломею». · Преподобный Сергий обладал дарами пророчества и чудотворения. Среди совершенных им чудес — воскрешение умершего подростка. Во время молитв он неоднократно удостаивался откровений и божественных явлений. Так, однажды Сергий сподобился явления Пресвятой Богородицы. Она ответила на его переживания по поводу судьбы монастыря и его монахов, сказав что обитель будет процветать, и Она, Богородица, будет об этом заботиться.
Не розуміє людина жарту – пиши пропало! І знайте: це вже несправжній розум,хоч у неї,може,і премудра голова.Краще сміятися,не бувши щасливим,ніж померти,не посміявшись.Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,благородного,прекрасного.З особистих властивостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача.Як міль – одягові і черв’як дереву,так печаль шкодить серцю людини.Гумор – це бачення,сприймання і відтворення явищ оточуючої дійсності в життєрадісно-комічному тоні,художні твори з настановою на зображення смішного. Об’єкт гумору не заперечується повністю,висміюються тільки деякі його риси,здебільшого в доброзичливій жартівливій формі,на відміну від сатири,в якій переважає гнівний викривальний сміх.Справедливо сказано,що гумор – невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.Сатира – в широкому розумінні художня творчість,найприкметнішою ознаю якої є різке викриття зображуваних явищ шляхом висміювання.Отак сидиш і думаєш…Гумор…Сатира. Наш чудовий народ. Од його ми,народ,дотепний. Веселий. Мудрий. Я бачу свій нарож,як він,ухиляючись у вуса,дивиться на тебе лукавими своїми очима і «зничтожає» тебе.…Як я люблю цей народ,коли він мене «зничтожає» своєю мудрістю,своїм отепом,своїм неперевершеним «своїм»…І я його розумію,і він мене розуміє…що люблю ж я його,як сонце,як повітря,а він,народ,стоїть,підморгує,усміхається.Та будь же ти тричі щасливий!Сміятися не гріх над тим,що видається нам смішним.Треба любити людину. Більше,ніж самого себе.Тоді тільки ти маєш право сміятися.І тоді людина разом із тобою буде сміятися…із себе,із своїх якихось хиб,недоліків,недочотів.Той сміх,що не ображає,а виліковує,виховує людину,підвищує…
Не розуміє людина жарту – пиши пропало! І знайте: це вже несправжній розум,хоч у неї,може,і премудра голова.Краще сміятися,не бувши щасливим,ніж померти,не посміявшись.Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,благородного,прекрасного.З особистих властивостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача.Як міль – одягові і черв’як дереву,так печаль шкодить серцю людини.Гумор – це бачення,сприймання і відтворення явищ оточуючої дійсності в життєрадісно-комічному тоні,художні твори з настановою на зображення смішного. Об’єкт гумору не заперечується повністю,висміюються тільки деякі його риси,здебільшого в доброзичливій жартівливій формі,на відміну від сатири,в якій переважає гнівний викривальний сміх.Справедливо сказано,що гумор – невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.Сатира – в широкому розумінні художня творчість,найприкметнішою ознаю якої є різке викриття зображуваних явищ шляхом висміювання.Отак сидиш і думаєш…Гумор…Сатира. Наш чудовий народ. Од його ми,народ,дотепний. Веселий. Мудрий. Я бачу свій нарож,як він,ухиляючись у вуса,дивиться на тебе лукавими своїми очима і «зничтожає» тебе.…Як я люблю цей народ,коли він мене «зничтожає» своєю мудрістю,своїм отепом,своїм неперевершеним «своїм»…І я його розумію,і він мене розуміє…що люблю ж я його,як сонце,як повітря,а він,народ,стоїть,підморгує,усміхається.Та будь же ти тричі щасливий!Сміятися не гріх над тим,що видається нам смішним.Треба любити людину. Більше,ніж самого себе.Тоді тільки ти маєш право сміятися.І тоді людина разом із тобою буде сміятися…із себе,із своїх якихось хиб,недоліків,недочотів.Той сміх,що не ображає,а виліковує,виховує людину,підвищує…