ответ:Образ мечтателя является одним из центральных в творчестве молодого Достоевского. Образ мечтателя в повести «Белые ночи» автобиографичен: за ним стоит сам Достоевский.
С одной стороны, автор утверждает, что призрачная жизнь есть грех, она уводит от настоящей действительности, а с другой — подчеркивает творческую ценность этой искренней и чистой жизни. «Он сам художник своей жизни и творит ее себе каждый час по своему произволу» .
«Я ходил много и долго, так что уже совсем успел, по своему обыкновению, забыть, где я, как вдруг очутился у заставы.. .Точно я вдруг очутился в Италии, — так сильно поразила природа меня, полубольного горожанина, чуть не задохнувшегося в городских стенах.. .Есть что-то неизъяснимо трогательное в нашей петербургской при- роде, когда она, с наступлением весны, вдруг выкажет всю мощь свою, все дарованные ей небом силы, опушится, разрядится, упестрится цветами... »
В темных петербургских углах, куда никогда не заглядывает солнце, прячется бедный мечтатель, всегда сконфуженный, чувствующий себя виноватым, с нелепыми манерами, бестолковой речью, доходящий до самоуничтожения. Герой рисует автопортрет: измятый, замызганный котенок, который, отфыркиваясь, с обидой и одновременно враждой взирает на природу и даже «на подачку с господского обеда» , принесенную сердобольной ключницей.
«Белые ночи» — повесть об одиночестве человека, не нашедшего себя в несправедливом мире, о несостоявшемся счастье. Герою неведомы эгоистические побуждения. Он готов всем пожертвовать для другого и стремится устроить счастье Настеньки, ни на минуту не задумываясь над тем, что любовь к нему Настеньки — единственное, что от может получить от жизни. Любовь мечтателя к Настеньке бескорыстна, доверчива и так же чиста, как белые ночи. Это чувство героя от «греха» мечтательства и утоляет жажду настоящей жизни. Но участь его печальна. Он снова одинок. Однако безысходного трагизма в повести нет. Мечтатель благословляет свою возлюбленную: «Да будет ясно твое небо, да будет светла и безмятежна милая улыбка твоя, да будешь ты благословенна за минуту блаженства и счастия, которое ты дала другому, одинокому, благодарному сердцу! »
Эта повесть — своеобразная идиллия. Это утопия о том, какими могли бы быть люди, если бы проявляли свои лучшие чувства. Это скорее мечта о другой, красивой жизни, чем отражение действительности.
ответ:Тема. Про небезпеки, які чатували на космічного поштаря на незнайомій планеті; як Людина, залишившись сам на сам із дикою природою, виходить переможцем без сторонньої до як людина може змінити світ силою власної уяви Ідея. Уславлення необмежених можливостей людського розуму, сили духу, волі, творчої уяви, неординарного мислення людини, яка здатна здолати всі перешкоди на своєму шляху. Ніколи не можна втрачати самовладання, слід боротися за своє життя та здоров’я. Конфлікт. Протистояння головного героя Кліві та позаземної фауни; внутрішня боротьба героя зі своїми страхами. Головні герої: космічний поштар Лерой Кліві, звірі без вух та очей: білка з темно-зеленим хутром, жовто-бура пантера, вовки зеленого кольору, дятел, стерв’ятники Місце та час дії. Зоряне скупчення Сергон, киснева планета З-М-22 (три дні) Сюжет. Головний герой Лерой Кліві через космічну аварію опинився на незнайомій планеті без засобів до порятунку. Героя здивувало, що тварини на планеті сліпі та глухі, вони спілкуються завдяки телепатії. Він робить спробу керувати своїми думками та придумує різн порятунку. Силою думки він бореться з пантерою, вовками, стерв’ятником, уявляє себе самицею пантери, змією, пташкою, кущем, трупом. Останнім зусиллям волі він змушує хижаків відступити, уявивши себе вогнем. Він став телепатом, який переміг інопланетних тварин і здивував рятувальників, що прибули йому на до х здивувало те, що на тілі Лероя Кліві не було жодного опіку, хоча він перебував в епіцентрі пожежі. Гуманістичний зміст оповідання. Людина — не вбивця всього живого, бути сильним не означає знищувати тих, хто слабший. Людина майбутнього — господар не тільки своєї планети, а й далекого Космосу. Оскільки світ змінюється, Роберт Шеклі показує нам, якою має бути людина майбутнього, щоб могла вижити у боротьбі із невідомим.
ответ:Образ мечтателя является одним из центральных в творчестве молодого Достоевского. Образ мечтателя в повести «Белые ночи» автобиографичен: за ним стоит сам Достоевский.
С одной стороны, автор утверждает, что призрачная жизнь есть грех, она уводит от настоящей действительности, а с другой — подчеркивает творческую ценность этой искренней и чистой жизни. «Он сам художник своей жизни и творит ее себе каждый час по своему произволу» .
«Я ходил много и долго, так что уже совсем успел, по своему обыкновению, забыть, где я, как вдруг очутился у заставы.. .Точно я вдруг очутился в Италии, — так сильно поразила природа меня, полубольного горожанина, чуть не задохнувшегося в городских стенах.. .Есть что-то неизъяснимо трогательное в нашей петербургской при- роде, когда она, с наступлением весны, вдруг выкажет всю мощь свою, все дарованные ей небом силы, опушится, разрядится, упестрится цветами... »
В темных петербургских углах, куда никогда не заглядывает солнце, прячется бедный мечтатель, всегда сконфуженный, чувствующий себя виноватым, с нелепыми манерами, бестолковой речью, доходящий до самоуничтожения. Герой рисует автопортрет: измятый, замызганный котенок, который, отфыркиваясь, с обидой и одновременно враждой взирает на природу и даже «на подачку с господского обеда» , принесенную сердобольной ключницей.
«Белые ночи» — повесть об одиночестве человека, не нашедшего себя в несправедливом мире, о несостоявшемся счастье. Герою неведомы эгоистические побуждения. Он готов всем пожертвовать для другого и стремится устроить счастье Настеньки, ни на минуту не задумываясь над тем, что любовь к нему Настеньки — единственное, что от может получить от жизни. Любовь мечтателя к Настеньке бескорыстна, доверчива и так же чиста, как белые ночи. Это чувство героя от «греха» мечтательства и утоляет жажду настоящей жизни. Но участь его печальна. Он снова одинок. Однако безысходного трагизма в повести нет. Мечтатель благословляет свою возлюбленную: «Да будет ясно твое небо, да будет светла и безмятежна милая улыбка твоя, да будешь ты благословенна за минуту блаженства и счастия, которое ты дала другому, одинокому, благодарному сердцу! »
Эта повесть — своеобразная идиллия. Это утопия о том, какими могли бы быть люди, если бы проявляли свои лучшие чувства. Это скорее мечта о другой, красивой жизни, чем отражение действительности.
(если будут ошибки,уж извините)
ответ:Тема. Про небезпеки, які чатували на космічного поштаря на незнайомій планеті; як Людина, залишившись сам на сам із дикою природою, виходить переможцем без сторонньої до як людина може змінити світ силою власної уяви Ідея. Уславлення необмежених можливостей людського розуму, сили духу, волі, творчої уяви, неординарного мислення людини, яка здатна здолати всі перешкоди на своєму шляху. Ніколи не можна втрачати самовладання, слід боротися за своє життя та здоров’я. Конфлікт. Протистояння головного героя Кліві та позаземної фауни; внутрішня боротьба героя зі своїми страхами. Головні герої: космічний поштар Лерой Кліві, звірі без вух та очей: білка з темно-зеленим хутром, жовто-бура пантера, вовки зеленого кольору, дятел, стерв’ятники Місце та час дії. Зоряне скупчення Сергон, киснева планета З-М-22 (три дні) Сюжет. Головний герой Лерой Кліві через космічну аварію опинився на незнайомій планеті без засобів до порятунку. Героя здивувало, що тварини на планеті сліпі та глухі, вони спілкуються завдяки телепатії. Він робить спробу керувати своїми думками та придумує різн порятунку. Силою думки він бореться з пантерою, вовками, стерв’ятником, уявляє себе самицею пантери, змією, пташкою, кущем, трупом. Останнім зусиллям волі він змушує хижаків відступити, уявивши себе вогнем. Він став телепатом, який переміг інопланетних тварин і здивував рятувальників, що прибули йому на до х здивувало те, що на тілі Лероя Кліві не було жодного опіку, хоча він перебував в епіцентрі пожежі. Гуманістичний зміст оповідання. Людина — не вбивця всього живого, бути сильним не означає знищувати тих, хто слабший. Людина майбутнього — господар не тільки своєї планети, а й далекого Космосу. Оскільки світ змінюється, Роберт Шеклі показує нам, якою має бути людина майбутнього, щоб могла вижити у боротьбі із невідомим.