Каждого народа и государства – это героические поступки людей прошлого. кто-то входит в , а кто-то так и остается неизвестным или забытым. тем не менее, все они идут к общей цели – к победе ради будущей жизни. солдаты великой отечественной войны – герои нашей страны. эти люди пожертвовали своим здоровьем и своей жизнью ради нашего свободного будущего. что отличает этих людей от простых? ничего. солдатом-героем может стать любой. для этого необходимо с самого детства воспитывать в себе три лучших качества: героизм, мужество и стойкость. это – самые достойные качества, какими может обладать воин. героизм – способность жертвовать собой и своими интересами ради чужого, общего блага. героизм – это готовность совершить поступок в момент, и не о нем никогда. часто героизм нашим солдатам в спасении жертв войны и в стычках с нацистами. порой, даже проигрывая численно и в оружии, наши воины побеждали нацистов боевому духу и героизму. мужество – более глубокое качество, чем героизм. мужество – это способность человека совершить поступок во чье-то благо и ответить за него. мужественные люди – гораздо сильнее героев. они несут ответственность за свои поступки, и готовы всегда отстаивать свои действия. гораздо сложнее быть мужественным, чем героем. ведь мужество – это потрясающая закалка, несгибаемость, непоколебимость перед трудностями и ужасами войны. стойкость – качество, которое труднее всего воспитать в душе человека. мало кто может сохранять стойкость в трудной ситуации. ведь на поле боя часто случается так, что солдатам грозит смертельная опасность, и только единицы не оставляют пост и готовы нести службу, исполнять долг отечеству до конца. до победного конца, или своей смерти. смерть на поле боя – доказательство стойкости, мужества и героизма. только тот человек, который сочетает в себе все эти три качества, может умереть с гордостью за себя. ведь он сделал все ради будущего своей нации, своей страны. его родные, близкие, дети будут жить в мирной стране, в мирное время и смотреть на мирное небо. потому что он приложил все усилия, чтобы сделать их свободными. героизм, мужество и стойкость – лучшие качества, которых, порой, не хватает в современном обществе. ведь такие люди – на вес золота. а воспитать эти качества в себе трудно. берегите людей, переживших войну и воспитавших в себе эти качества, и растите в будущих поколениях эти качества. ведь героизм, мужество и стойкость – будущее нашей страны и нашей нации.
Однією із найпопулярніших п’єс Бернарда Шоу є його драма «Пігмаліон». Сюжет її навіяний автору давньогрецьким міфом про скульптора Пігмаліона, який закохався у своє створіння — статую прекрасної Галатеї і силою свого кохання ожи-вив її. У п’єсі Б. Шоу історія дещо інша. Зовсім випадково відомий учений-лінгвіст Генрі Хіггінс зустрічається із молодою дівчиною Елізою, яка продавала на вулиці квіти й на парі із полковником у відставці Пікерінгом, який теж займався мовознавством, береться перетворити цю вуличну квіткарку на світську герцогиню. Полковник Пікерінг обіцяє Хіггінсу сплатити все, скільки буде коштувати цей експеримент, ще й до того обіцяє визнати професора найталановитішим педагогом у світі.
Починається незвичайний експеримент. Професор Хіггінс активно береться за справу. Але й завдання в нього не з легких: вулична квіткарка з явно визначеним мессонгрівським діалектом, яка і уявлення не має про світські манери поведінки, повинна в досить-таки короткий відрізок часу опанувати не лише літературну мову, а й набути навичок поведінки, які властиві дамі з вищого світу. Власне кажучи, професорові потрібно створити нову людину, нову особистість. Генрі Хіггінс ретельно береться за свої обов’язки вчителя: старанно й наполегливо навчає дівчину, як правильно вимовляти слова, будувати речення, працює над збільшенням її словникового запасу, слідкує за тим, щоб у мові дівчини не було нічого притаманного її колишньому оточенню. Але йому довелося не лише працювати з Елізою над правилами фонетики й орфоепії. Не менше важило й те, як дівчина вміла поводитися в суспільстві. Хіггінс водив Елізу на концерти класичної музики, в оперу, на художні виставки, навчав, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, прищеплював гарні манери.
Відповідь:
Пояснення:
Однією із найпопулярніших п’єс Бернарда Шоу є його драма «Пігмаліон». Сюжет її навіяний автору давньогрецьким міфом про скульптора Пігмаліона, який закохався у своє створіння — статую прекрасної Галатеї і силою свого кохання ожи-вив її. У п’єсі Б. Шоу історія дещо інша. Зовсім випадково відомий учений-лінгвіст Генрі Хіггінс зустрічається із молодою дівчиною Елізою, яка продавала на вулиці квіти й на парі із полковником у відставці Пікерінгом, який теж займався мовознавством, береться перетворити цю вуличну квіткарку на світську герцогиню. Полковник Пікерінг обіцяє Хіггінсу сплатити все, скільки буде коштувати цей експеримент, ще й до того обіцяє визнати професора найталановитішим педагогом у світі.
Починається незвичайний експеримент. Професор Хіггінс активно береться за справу. Але й завдання в нього не з легких: вулична квіткарка з явно визначеним мессонгрівським діалектом, яка і уявлення не має про світські манери поведінки, повинна в досить-таки короткий відрізок часу опанувати не лише літературну мову, а й набути навичок поведінки, які властиві дамі з вищого світу. Власне кажучи, професорові потрібно створити нову людину, нову особистість. Генрі Хіггінс ретельно береться за свої обов’язки вчителя: старанно й наполегливо навчає дівчину, як правильно вимовляти слова, будувати речення, працює над збільшенням її словникового запасу, слідкує за тим, щоб у мові дівчини не було нічого притаманного її колишньому оточенню. Але йому довелося не лише працювати з Елізою над правилами фонетики й орфоепії. Не менше важило й те, як дівчина вміла поводитися в суспільстві. Хіггінс водив Елізу на концерти класичної музики, в оперу, на художні виставки, навчав, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, прищеплював гарні манери.