Найбільша цінність держави, її сила – це народ, а народ – це і є сила. Згуртований народ – це непробивна, нездоланна міць. А єдність всіх людей в боротьбі за праве діло – це ще більше могуття, яке не можливо здолати.
Саме згуртовану боротьбу за добро, мир і спокій простого народу можна гати в історичній повісті Івана Франка “Захар Беркут”. Там розповідається про мешканців села Тухля, які згуртовано та відважно відбивали набіги монголо-татар, котрі нападали несподівано і жорстоко, руйнували помешкання, знущалися з людей,
залишали після себе страшну розруху. Люди не могли протистояти цим набігам самостійно, тому вони об’єдналися.
Порадившись, оцінювали ситуацію, могли розрахувати свої сили таким чином, щоб дати відсіч нападникам. Тут ми бачимо як тухольці злагоджено виконують накази мудрих сільських старійшин. Також вартий уваги епізод, коли люди перегороджували річку, гуртом носили мул, гілля, валили дерева, працювали усі – від малого до старого. Цей твір Івана Франка має історичне підгрунтя. Автор доводить, що сила народу в його єдності.
Недарма ж в нас говорять, що гуртом і батька легше бити. Навіть у найскрутніших
ситуаціях, таких, які описані в творі “Захар Беркут”, коли людям загрожує цілковита руйнація та навіть смерть, єдність людей може їх врятувати.
Особливо актуальним цей твір є сьогодні, в час, коли довкола нас відбуваються події, несумісні з поняттям незалежності та свободи. Саме в цей складний для нашої держави період, варто бути як ніколи згуртованими та єдиними в своїх намірах та єдиній меті.
Запах мысли по-настоящему неполадки у лероя кливи начались, когда он вел почтолет-243 по неосвоенному звездному скоплению пророкоугольника. лероя и прежде-то удручали обычные трудности межзвездного почтальона: старый корабль, изъязвленные трубы, невыверенные астронавигационные приборы. но теперь, считывая показания курса, он заметил, что в корабле становится невыносимо жарко. он подавленно вздохнул, включил систему охлаждения и связался с почтмейстером базы. разговор велся на критической дальности радиосвязи, и голос почтмейстера еле доносился сквозь океан статических разрядов. - опять неполадки, кливи? - спросил почтмейстер зловещим голосом человека, который сам составляет графики и свято в них верует. - да как вам сказать, - иронически ответил кливи. - если не считать труб, приборов и проводки, все прекрасно, вот разве изоляция и охлаждение подкачали. - действительно, позор, - сказал почтмейстер, внезапно преисполняясь сочувствием. - представляю, каково тебе там. кливи до отказа крутанул регулятор охлаждения, отер пот, заливающий глаза, и подумал, что почтмейстеру только кажется, будто он знает, каково сейчас его подчиненному. - я ли снова и снова не ходатайствую перед правительством о новых кораблях? - почтмейстер невесело рассмеялся. - похоже, они считают, будто доставлять почту
Найбільша цінність держави, її сила – це народ, а народ – це і є сила. Згуртований народ – це непробивна, нездоланна міць. А єдність всіх людей в боротьбі за праве діло – це ще більше могуття, яке не можливо здолати.
Саме згуртовану боротьбу за добро, мир і спокій простого народу можна гати в історичній повісті Івана Франка “Захар Беркут”. Там розповідається про мешканців села Тухля, які згуртовано та відважно відбивали набіги монголо-татар, котрі нападали несподівано і жорстоко, руйнували помешкання, знущалися з людей,
залишали після себе страшну розруху. Люди не могли протистояти цим набігам самостійно, тому вони об’єдналися.
Порадившись, оцінювали ситуацію, могли розрахувати свої сили таким чином, щоб дати відсіч нападникам. Тут ми бачимо як тухольці злагоджено виконують накази мудрих сільських старійшин. Також вартий уваги епізод, коли люди перегороджували річку, гуртом носили мул, гілля, валили дерева, працювали усі – від малого до старого. Цей твір Івана Франка має історичне підгрунтя. Автор доводить, що сила народу в його єдності.
Недарма ж в нас говорять, що гуртом і батька легше бити. Навіть у найскрутніших
ситуаціях, таких, які описані в творі “Захар Беркут”, коли людям загрожує цілковита руйнація та навіть смерть, єдність людей може їх врятувати.
Особливо актуальним цей твір є сьогодні, в час, коли довкола нас відбуваються події, несумісні з поняттям незалежності та свободи. Саме в цей складний для нашої держави період, варто бути як ніколи згуртованими та єдиними в своїх намірах та єдиній меті.
Объяснение:
Запах мысли по-настоящему неполадки у лероя кливи начались, когда он вел почтолет-243 по неосвоенному звездному скоплению пророкоугольника. лероя и прежде-то удручали обычные трудности межзвездного почтальона: старый корабль, изъязвленные трубы, невыверенные астронавигационные приборы. но теперь, считывая показания курса, он заметил, что в корабле становится невыносимо жарко. он подавленно вздохнул, включил систему охлаждения и связался с почтмейстером базы. разговор велся на критической дальности радиосвязи, и голос почтмейстера еле доносился сквозь океан статических разрядов. - опять неполадки, кливи? - спросил почтмейстер зловещим голосом человека, который сам составляет графики и свято в них верует. - да как вам сказать, - иронически ответил кливи. - если не считать труб, приборов и проводки, все прекрасно, вот разве изоляция и охлаждение подкачали. - действительно, позор, - сказал почтмейстер, внезапно преисполняясь сочувствием. - представляю, каково тебе там. кливи до отказа крутанул регулятор охлаждения, отер пот, заливающий глаза, и подумал, что почтмейстеру только кажется, будто он знает, каково сейчас его подчиненному. - я ли снова и снова не ходатайствую перед правительством о новых кораблях? - почтмейстер невесело рассмеялся. - похоже, они считают, будто доставлять почту