Був чудовий літній день. Сонечко сяяло на все небо, яке було без єдиної хмаринки. Вітерець майже не дув і був не відчутний.
Андрій та його дрізі вирішили піти на прогулянку. Діти повідомили батьків, але нашого героя не відпустили. Тоді він вирішив піти хитрістю: попросив дати йому якусь роботу, а в замін йому дозволять вийти. Мати погодилася, і вирішила дати хлопцю попрасувати його речі. Звичайно, юнак робив це нашвидкуруч і будь-як. І ось, "доробивши" справу, Андрій поспіхом виходить з рідної оселі. Друзі питають, чому так довго і товариш все розповідає. Малеча трохи поглузувала з нього, але один друг вирішив поцікавитися, чи вимкнув хлопець праску. Андрій заперечно відповів, махнув рукою і сказав: "Мама вимкне!", і всі пішли по стежині в парк. І, як в страшному кошмарі, мати Андрія теж пішла з дому, при чому ще перед Андрієм.
Праска почала пропікати одежу, що спричинило пожежу. Запах поширився на всю квартиру. Сусід, який вийшов на балкон, почув запах горілого, і вирішив зателефонувати хазяйці квартири, мамі Андрія.
Почувши слова, про дим, жінка зразу зрозуміла в чому проблема, сказала зателефонувати в пожежну службу, а сама ринула додому.
Приїхавши, рятувальники встигли перешкодити великій пожежі.
Незабаром повернувся Андій, і побачивши всю картину, не знав де дітися. Друг, попередивший про небезпеку розповів, що почувши про невимкнену праску, зразу написав батькам, щоб через декілька хвилин пішли подивитися, чи нема горілого запаху.
Тема свободы с ранних лет волновала А. С. Пушкина. Ей посвящены ода " Вольность ", стихотворения " Деревня " и " К Чаадаеву ", " В Сибирь. ". Наиболее ярким воплощением идеи вольности является миниатюра " Арион ". Поэт обратился к аллегории, обращаясь к тем, с кем еще недавно спорил, горевал и радовался, говоря о будущем России. В основе - древнегреческая легенда о певце Арионе, который плыл на корабле и которого корабельщики мечтали убить, чтобы завладеть его богатствами. Арион умолял своих врагов разрешить ему спеть последнюю песню. Он встал посреди лодки в полном наряде певца, исполнил то, что хотел, и бросился в волны моря. Но дельфин, заслушавшийся его пением, вынес на берег. Кажется, что Арион - это сам Пушкин. Он был вместе с декабристами. А пловцы в челне - не враги, а единомышленники, друзья. Буря - это восстание декабристов и распад движения. Остался лишь один певец, проводник их идей, заявивший : " Я гимны прежние пою. ". Для придания торжественности событиям Пушкин использует древние слова: кормщик, риза, лоно, гимны. Единство и сплоченность подчеркивается глаголами: напрягали, упирались.
Стихотворение " Арион" - пушкинский привет счастливому будущему России, начало которому своим мужественным поведением положили лучшие люди нашей страны
Объяснение:
Був чудовий літній день. Сонечко сяяло на все небо, яке було без єдиної хмаринки. Вітерець майже не дув і був не відчутний.
Андрій та його дрізі вирішили піти на прогулянку. Діти повідомили батьків, але нашого героя не відпустили. Тоді він вирішив піти хитрістю: попросив дати йому якусь роботу, а в замін йому дозволять вийти. Мати погодилася, і вирішила дати хлопцю попрасувати його речі. Звичайно, юнак робив це нашвидкуруч і будь-як. І ось, "доробивши" справу, Андрій поспіхом виходить з рідної оселі. Друзі питають, чому так довго і товариш все розповідає. Малеча трохи поглузувала з нього, але один друг вирішив поцікавитися, чи вимкнув хлопець праску. Андрій заперечно відповів, махнув рукою і сказав: "Мама вимкне!", і всі пішли по стежині в парк. І, як в страшному кошмарі, мати Андрія теж пішла з дому, при чому ще перед Андрієм.
Праска почала пропікати одежу, що спричинило пожежу. Запах поширився на всю квартиру. Сусід, який вийшов на балкон, почув запах горілого, і вирішив зателефонувати хазяйці квартири, мамі Андрія.
Почувши слова, про дим, жінка зразу зрозуміла в чому проблема, сказала зателефонувати в пожежну службу, а сама ринула додому.
Приїхавши, рятувальники встигли перешкодити великій пожежі.
Незабаром повернувся Андій, і побачивши всю картину, не знав де дітися. Друг, попередивший про небезпеку розповів, що почувши про невимкнену праску, зразу написав батькам, щоб через декілька хвилин пішли подивитися, чи нема горілого запаху.
Тож застережливість одної людини, може багатьох
Тема свободы с ранних лет волновала А. С. Пушкина. Ей посвящены ода " Вольность ", стихотворения " Деревня " и " К Чаадаеву ", " В Сибирь. ". Наиболее ярким воплощением идеи вольности является миниатюра " Арион ". Поэт обратился к аллегории, обращаясь к тем, с кем еще недавно спорил, горевал и радовался, говоря о будущем России. В основе - древнегреческая легенда о певце Арионе, который плыл на корабле и которого корабельщики мечтали убить, чтобы завладеть его богатствами. Арион умолял своих врагов разрешить ему спеть последнюю песню. Он встал посреди лодки в полном наряде певца, исполнил то, что хотел, и бросился в волны моря. Но дельфин, заслушавшийся его пением, вынес на берег. Кажется, что Арион - это сам Пушкин. Он был вместе с декабристами. А пловцы в челне - не враги, а единомышленники, друзья. Буря - это восстание декабристов и распад движения. Остался лишь один певец, проводник их идей, заявивший : " Я гимны прежние пою. ". Для придания торжественности событиям Пушкин использует древние слова: кормщик, риза, лоно, гимны. Единство и сплоченность подчеркивается глаголами: напрягали, упирались.
Стихотворение " Арион" - пушкинский привет счастливому будущему России, начало которому своим мужественным поведением положили лучшие люди нашей страны