Голда – турботлива, любляча, вважає за щастя заможне життя, а не шлюб у любові; дуже релігійна, тому не може простити Хаві її зраду вірі. Голда помирає, так і не змирившись із загибеллю Шпринці Цейтл – відмовляє заможному залицяльникові, не хоче багатства: вона готова їсти раз на три дні, але вийти за коханого. Жінка щаслива з чоловіком, хоча живуть вони злиденно. Після смерті чоловіка Цейтл разом з дітьми повертається до батька Годл – закохалася у бідного студента, що навчав грамоти дітей Тев’є. Молоді справляють тихе весілля, після чого Перчик відразу їде. Незабаром і Годл вирушає за чоловіком: він перебуває на засланні за революційну діяльність Хава – дівчина закохалася в представника іншої віри. Батько попереджає доньку, щоб вона трималася від православного писаря подалі, адже у Священному Писанні сказано, що кожен повинен шукати собі рівню. Хава не згодна: люди самі поділили себе на євреїв і неєвреїв, багатих і жебраків. Заради коханого Хава змінює віру Шпринця – дівчина закохується у сина багатої вдови Арончика. Рідні хлопця роблять все, щоб розлучити молодих, підштовхнувши нещасну дівчину до самогубства Бейлка – п’ята, найкрасивіша, дочка Тев’є, вибирає багатого жениха, підрядника, хоча не любить його. Тев’є намагається відмовити дочку виходити заміж за розрахунком, але Бейлка каже, що зараз інші часи і треба думати про себе. Проте дівчина дуже нещаслива у шлюбі, ллє сльози й до, і після весілля.
ответ: Головний герой у новорічну ніч отримує листа з Порт-Артура від своєї давньої коханої. Хома занурився в егоїстичне, самозакохане життя. Цей зневірений самолюб живе сам для себе і з самим собою, навмисне відсторонившись від усього світу: «Сороковий рік життя, так як і тридцять дев'ятий, і тридцять восьмий, починатиму зовсім інакше. Відлюдьком, самітником... Жити для себе самого, з самим собою, самому в собі!».В конверті міститься кілька листків та сойчине крило, яке навіює бурю спогадів про недалеке минуле. Цей лист від Манюсі — жінки з якою пов'язані найтрепетніші переживання Хоми, або як вона називала його — Массіно.
Лист умовно можна поділити на три частини:
Роздуми Мані про своє життя, помилки та колізії, які сталися у ньому. Головна думка цієї частини вкладена у ці слова, які звучать ніби крик душі: «Не я покинула тебе, а ти не зумів удержати мене, ти не вірив у мене, в мою щирість, у мою любов. Ти приймав мої пестощі, всі вияви мойого розбурханого молодого чуття з пасивністю сибарита — нехай і так, що ніжно, вдячно, але не виходячи з-поза заборола свого успокою, свого егоїзму. І я відчула се».
Ця частина розповідає про час від знайомства до від'їзду. Манюся почала ревнувати пташку до коханого, котрого та будила раніше за неï і убила нещасну сойку з рушниці, а потім довго плакала. Одне крило вклала у лист до Хоми, інше залишила у себе.
Опис поневірянь Мані. З домівки вона тікає з Генрисем, який розповідає їй про багатого батька, те що вони одружаться, вернуться в підгальське село та спровадить до себе тата. Але насправді Генрись виявився злодієм, який обікрав тата Мані. Батько, вважаючи, що це зробила дочка, помер з горя через три місяці після втечі. Коли банда гастролювала в Одесі, Генрись пропав. Маню забрав голова банди — Зигмунт, якого згодом арештували в Нижньому Новгороді. Жінка відправилась до Москви, в поїзді зустріла Володимира Семеновича. Це був чудовий чоловік, але, засумувавши, він почав грати в азартні ігри, в яких він програв її Никонору Ферапонтовичу. Одного разу їх в дорозі спіймали — його вбили, її до себе взяв ватажок Сашка. Коли ватагу знайшла міліція, капітан Серебряков привіз її до себе. Від нього вона втекла, сіла на перший поїзд, ним їхали війська на війну з Китаєм. В Порт-Артурі вона жила з Миколою Федоровичем, який вже був при смерті коли вона писала лист.
Объяснение:
Голда – турботлива, любляча, вважає за щастя заможне життя, а не шлюб у любові; дуже релігійна, тому не може простити Хаві її зраду вірі. Голда помирає, так і не змирившись із загибеллю Шпринці Цейтл – відмовляє заможному залицяльникові, не хоче багатства: вона готова їсти раз на три дні, але вийти за коханого. Жінка щаслива з чоловіком, хоча живуть вони злиденно. Після смерті чоловіка Цейтл разом з дітьми повертається до батька Годл – закохалася у бідного студента, що навчав грамоти дітей Тев’є. Молоді справляють тихе весілля, після чого Перчик відразу їде. Незабаром і Годл вирушає за чоловіком: він перебуває на засланні за революційну діяльність Хава – дівчина закохалася в представника іншої віри. Батько попереджає доньку, щоб вона трималася від православного писаря подалі, адже у Священному Писанні сказано, що кожен повинен шукати собі рівню. Хава не згодна: люди самі поділили себе на євреїв і неєвреїв, багатих і жебраків. Заради коханого Хава змінює віру Шпринця – дівчина закохується у сина багатої вдови Арончика. Рідні хлопця роблять все, щоб розлучити молодих, підштовхнувши нещасну дівчину до самогубства Бейлка – п’ята, найкрасивіша, дочка Тев’є, вибирає багатого жениха, підрядника, хоча не любить його. Тев’є намагається відмовити дочку виходити заміж за розрахунком, але Бейлка каже, що зараз інші часи і треба думати про себе. Проте дівчина дуже нещаслива у шлюбі, ллє сльози й до, і після весілля.
ответ: Головний герой у новорічну ніч отримує листа з Порт-Артура від своєї давньої коханої. Хома занурився в егоїстичне, самозакохане життя. Цей зневірений самолюб живе сам для себе і з самим собою, навмисне відсторонившись від усього світу: «Сороковий рік життя, так як і тридцять дев'ятий, і тридцять восьмий, починатиму зовсім інакше. Відлюдьком, самітником... Жити для себе самого, з самим собою, самому в собі!».В конверті міститься кілька листків та сойчине крило, яке навіює бурю спогадів про недалеке минуле. Цей лист від Манюсі — жінки з якою пов'язані найтрепетніші переживання Хоми, або як вона називала його — Массіно.
Лист умовно можна поділити на три частини:
Роздуми Мані про своє життя, помилки та колізії, які сталися у ньому. Головна думка цієї частини вкладена у ці слова, які звучать ніби крик душі: «Не я покинула тебе, а ти не зумів удержати мене, ти не вірив у мене, в мою щирість, у мою любов. Ти приймав мої пестощі, всі вияви мойого розбурханого молодого чуття з пасивністю сибарита — нехай і так, що ніжно, вдячно, але не виходячи з-поза заборола свого успокою, свого егоїзму. І я відчула се».
Ця частина розповідає про час від знайомства до від'їзду. Манюся почала ревнувати пташку до коханого, котрого та будила раніше за неï і убила нещасну сойку з рушниці, а потім довго плакала. Одне крило вклала у лист до Хоми, інше залишила у себе.
Опис поневірянь Мані. З домівки вона тікає з Генрисем, який розповідає їй про багатого батька, те що вони одружаться, вернуться в підгальське село та спровадить до себе тата. Але насправді Генрись виявився злодієм, який обікрав тата Мані. Батько, вважаючи, що це зробила дочка, помер з горя через три місяці після втечі. Коли банда гастролювала в Одесі, Генрись пропав. Маню забрав голова банди — Зигмунт, якого згодом арештували в Нижньому Новгороді. Жінка відправилась до Москви, в поїзді зустріла Володимира Семеновича. Це був чудовий чоловік, але, засумувавши, він почав грати в азартні ігри, в яких він програв її Никонору Ферапонтовичу. Одного разу їх в дорозі спіймали — його вбили, її до себе взяв ватажок Сашка. Коли ватагу знайшла міліція, капітан Серебряков привіз її до себе. Від нього вона втекла, сіла на перший поїзд, ним їхали війська на війну з Китаєм. В Порт-Артурі вона жила з Миколою Федоровичем, який вже був при смерті коли вона писала лист.
Объяснение: