У світі є лише одна річ, заради котрої варто жити і яка
сильна, як смерть: це – кохання.Кохання… Скільки про нього написано та сказано! Скільки прекрасних творів складено на його честь! Усі чекають кохання, вірять у нього, але пояснити, що це за почуття, не може ніхто.
Леся Українка також не могла оминути у своїй творчості теми кохання. І один з найкращих творів, присвячений цій тематиці, – драма-феєрія «Лісова пісня». У цьому творі кохання розгорілося між представниками двох різних світів – Мавкою, донькою природи, і Лукашем, звичайним сільським хлопцем.Вони кохали одне одного такими, якими вони були. Але Лукаш – усього лише людина. Він забрав Мавку з лісу до свого будинку, його мати перевдягла її у якесь дрантя і заставила робити те, що вона не могла – жати, тобто нищити природу, частиною якої була, власне, і сама дівчина. Як і в нашому житті, любов знищила сіра буденність.Але саме через кохання Мавка стала вічною – вона продовжилася у пісні, у грі сопілки… І буде продовжуватися завжди, допоки існуватиме на світі це світле і гірке почуття – кохання!
«Тысяча и одна ночь» − сборник сказок на арабском языке, получивший мировую известность благодаря французскому переводу А. Галлана (неполному, выходил с 1704 по 1717 г.). Прообраз «Ночей», вероятно сделанный в X в., − перевод персидского сборника «Хезар-Эфсане», который, как свидетельствуют арабские писатели того времени, был очень популяре в столице восточного халифата, в Багдаде. Некоторые исследователи насчитывают на протяжении литературной истории «1001 ночи», по крайней мере, пять различных редакций сборника сказок под таким названием. Одна из них пользовалась большим рас в XIV – XVI вв. «Тысяча и одна ночь» и приняла тот вид, в котором она дошла до нас. Сказки Шахразады могут быть разбиты на три основные группы, которые условно можно назвать сказками героическими, авантюрными и плутовскими. Стиль героических сказок торжественный и мрачный; главными действующими лицами в них обычно являются цари и их вельможи. Авантюрные сказки возникли, вероятно, в торговой и ремесленной среде. Цари и султаны выступают в них не как существа высшего порядка, а как самые обыкновенные люди. По содержанию большинство авантюрных сказок – это чаще всего любовные истории, героями которых являются богатые купцы, почти всегда обречённые быть пассивными исполнителями хитроумных планов своих возлюбленных. Плутовские сказки рисуют жизнь городской бедноты. Героями их обычно являются ловкие мошенники и плуты. Эти сказки полны насмешек над представителями власти и духовными лицами. Особняком стоят в сборнике сказочные циклы «Путешествия Синдбада», «Сейф-аль-Мулук», «Семь визирей». Они включены в него позднее других сказок.
У світі є лише одна річ, заради котрої варто жити і яка
сильна, як смерть: це – кохання.Кохання… Скільки про нього написано та сказано! Скільки прекрасних творів складено на його честь! Усі чекають кохання, вірять у нього, але пояснити, що це за почуття, не може ніхто.
Леся Українка також не могла оминути у своїй творчості теми кохання. І один з найкращих творів, присвячений цій тематиці, – драма-феєрія «Лісова пісня». У цьому творі кохання розгорілося між представниками двох різних світів – Мавкою, донькою природи, і Лукашем, звичайним сільським хлопцем.Вони кохали одне одного такими, якими вони були. Але Лукаш – усього лише людина. Він забрав Мавку з лісу до свого будинку, його мати перевдягла її у якесь дрантя і заставила робити те, що вона не могла – жати, тобто нищити природу, частиною якої була, власне, і сама дівчина. Як і в нашому житті, любов знищила сіра буденність.Але саме через кохання Мавка стала вічною – вона продовжилася у пісні, у грі сопілки… І буде продовжуватися завжди, допоки існуватиме на світі це світле і гірке почуття – кохання!
«Тысяча и одна ночь» − сборник сказок на арабском языке, получивший мировую известность благодаря французскому переводу А. Галлана (неполному, выходил с 1704 по 1717 г.). Прообраз «Ночей», вероятно сделанный в X в., − перевод персидского сборника «Хезар-Эфсане», который, как свидетельствуют арабские писатели того времени, был очень популяре в столице восточного халифата, в Багдаде. Некоторые исследователи насчитывают на протяжении литературной истории «1001 ночи», по крайней мере, пять различных редакций сборника сказок под таким названием. Одна из них пользовалась большим рас в XIV – XVI вв. «Тысяча и одна ночь» и приняла тот вид, в котором она дошла до нас. Сказки Шахразады могут быть разбиты на три основные группы, которые условно можно назвать сказками героическими, авантюрными и плутовскими. Стиль героических сказок торжественный и мрачный; главными действующими лицами в них обычно являются цари и их вельможи. Авантюрные сказки возникли, вероятно, в торговой и ремесленной среде. Цари и султаны выступают в них не как существа высшего порядка, а как самые обыкновенные люди. По содержанию большинство авантюрных сказок – это чаще всего любовные истории, героями которых являются богатые купцы, почти всегда обречённые быть пассивными исполнителями хитроумных планов своих возлюбленных. Плутовские сказки рисуют жизнь городской бедноты. Героями их обычно являются ловкие мошенники и плуты. Эти сказки полны насмешек над представителями власти и духовными лицами. Особняком стоят в сборнике сказочные циклы «Путешествия Синдбада», «Сейф-аль-Мулук», «Семь визирей». Они включены в него позднее других сказок.
Объяснение: