Моим любимым писателем является Джек Лондон. С его творчеством меня познакомила подруга несколько лет назад. Произведением, что произвело на меня наиболее сильное впечатление является повесть "Белый клык", так же я иногда перечитываю его рассказы. Истории Джека Лондона полны реалистичности, он писал о золотоискателях, мореплавателях и людях борющихся со стихией. Персонажам писателя искренне сочувствуешь и переживаешь за их будущее. Неподдельный интерес вызывает и судьба самого автора. О "золотой лихорадке" писатель рассказывал в том числе из своих собственных воспоминаний, ведь он и сам когда-то ей "переболел". Ему так же пришлось побороться за свою жизнь на севере, пережить нищету и даже побывать в тюрьме. Неизвестно сколько ещё произведений вошедших в мировую классику мог бы написать автор, ведь, к сожалению, его жизнь оборвалась в сорок лет. Джека Лондона по праву можно считать одним из классиков, многие его рассказы и повести экранизированы, а имя самого писателя до сих пор на слуху у людей интересующихся литературой.
Відповідь: Українська природа, народні образи і традиції в повісті "Сліпий музикант":
Володимир Галактіонович оспівував чарівну красу природи України, з теплотою ставився до українського народу, виділяв його працьовитість, співучість, гостинність, прагнення незалежності. У творі «Сліпий музикант» автор описує українську природу, змальовує народні образи, традиції та обряди. До народних можна віднести таких персонажів, як слуга Іохім, старий козак, Хведько, Кандима.
Звертається письменник і до історії України, згадуючи Запорізьку Січ, зображуючи кошового, убогих співців, бандуристів, поета-козака Юрка. Не оминає стороною Короленко і українські традиції: «…а тиха пісня, сумна українська думка дзвеніла та плакала в темних кімнатах, розм’якшуючи материнське серце». Автор змальовує «Козачок», згадує пісні України:
«Ой, там на горi тай женцi жнуть,
А по-пiд горою, по-пiд зеленою
Козаки iдуть!..»
З особливим теплом він описує корчму,вечорниці, сопілку з верби, чуприну, що говорить про сум автора за Україною та особливе ніжне ставлення до неї.
Моим любимым писателем является Джек Лондон. С его творчеством меня познакомила подруга несколько лет назад. Произведением, что произвело на меня наиболее сильное впечатление является повесть "Белый клык", так же я иногда перечитываю его рассказы. Истории Джека Лондона полны реалистичности, он писал о золотоискателях, мореплавателях и людях борющихся со стихией. Персонажам писателя искренне сочувствуешь и переживаешь за их будущее. Неподдельный интерес вызывает и судьба самого автора. О "золотой лихорадке" писатель рассказывал в том числе из своих собственных воспоминаний, ведь он и сам когда-то ей "переболел". Ему так же пришлось побороться за свою жизнь на севере, пережить нищету и даже побывать в тюрьме. Неизвестно сколько ещё произведений вошедших в мировую классику мог бы написать автор, ведь, к сожалению, его жизнь оборвалась в сорок лет. Джека Лондона по праву можно считать одним из классиков, многие его рассказы и повести экранизированы, а имя самого писателя до сих пор на слуху у людей интересующихся литературой.
Відповідь: Українська природа, народні образи і традиції в повісті "Сліпий музикант":
Володимир Галактіонович оспівував чарівну красу природи України, з теплотою ставився до українського народу, виділяв його працьовитість, співучість, гостинність, прагнення незалежності. У творі «Сліпий музикант» автор описує українську природу, змальовує народні образи, традиції та обряди. До народних можна віднести таких персонажів, як слуга Іохім, старий козак, Хведько, Кандима.
Звертається письменник і до історії України, згадуючи Запорізьку Січ, зображуючи кошового, убогих співців, бандуристів, поета-козака Юрка. Не оминає стороною Короленко і українські традиції: «…а тиха пісня, сумна українська думка дзвеніла та плакала в темних кімнатах, розм’якшуючи материнське серце». Автор змальовує «Козачок», згадує пісні України:
«Ой, там на горi тай женцi жнуть,
А по-пiд горою, по-пiд зеленою
Козаки iдуть!..»
З особливим теплом він описує корчму,вечорниці, сопілку з верби, чуприну, що говорить про сум автора за Україною та особливе ніжне ставлення до неї.
Пояснення: