Ми живемо в епоху бурхливого розвитку цивілізації. Небаченими досі швидкими темпами йде зростання великих та малих міст, розширюється промислове будівництво, збільшується кількість населення, зростає експлуатація всіх природних ресурсів. У зв'язку з цим охорона навколишнього середовища стала для людства однією з найважливіших, злободенних проблем. Прозоре чисте повітря, блакитні ріки, озера, джерела, величні ліси, квітучі гаї, захищені від водної та вітрової ерозії поля — все це величезне багатство може зникнути, якщо людство не схаменеться. Багатогранно використовуючи природні ресурси для потреб суспільства, нам треба діяти так, щоб не завдати шкоди, а навпаки, всебічно поліпшувати та примножувати можливості природи. Ми повинні жити не лише сьогоднішніми потребами, а й дбати про стан природи завтрашнього та майбутніх днів. Люби природу не як символ Душі своєї, Люби природу не для себе, Люби для неї. (М. Рильський) "Земля - наша мати всiх годує", - говорить українське прислiв'я. Менi здається, що в ньому вiдбито ставлення українського народу не тiльки до землi, а й взагалi до всього навкiлля: рослин i тварин, до рiчок i степiв, до пiдземних багатств i повiтря. Щиро шануючи все це, навiть складаючи певнi ритуали, присвяченi життю довкiлля, наш народ нiби доводив свою невiд'ємнiсть вiд природи, залежнiсть вiд неї. Минають столiття. Життя суспiльства не стоїть на мiсцi, розвивається, вдосконалюється. Але це вдосконалення чомусь iнколи йде лише на користь людинi, завдаючи невиправної шкоди природi. Виходить, утворюється замкнене коло: людина залежить вiд природи, але, прагнучи полiпшити своє буття, вона цю природу нищить! Тому зараз у нашому суспiльствi так гостро постає проблема екологiчного захисту, стрiмко зростає iнтерес до екологiчних питань. Все доступнiшою стає тривожна iнформацiя про забруднення навкiлля. Люди намагаються перебудувати свої взаємини з природою, бо екологiчна криза охопила практично вже увесь свiт. Проблема порятунку Землi виходить на перший план людських турбот: дiють запровадженi програми щодо економiчного використання природних ресурсiв, контролюється ступiнь забруднення бiосфери вiдходами виробництва, проводяться оздоровчо-гiгiєнiчнi заходи, поглиблюється наукова i виховна робота з екологiї. Та цього буде замало, якщо ми не настроємо свої душi на ння неньки-природи, нашої годувальницi. Кожен повинен розумiти, що вiн - частка великої сiм'ї, яка, потрапивши у бiду, намагається вижити i продовжитись у майбутнiх поколiннях. Тому-то так важливо плекати в серцi любов до своєї Батькiвщини, дiлитися нею з iншими, передавати нащадкам. Я вбачаю в цьому щире покликання кожного сина або дочки Землi, бо "Земля багата - народ багатий", - вчить нас народна мудрiсть. Так, ми ще вважаємося малими, бо лише вчимося у школi. Та вже зараз ми можемо багато чого зробити! I починати треба iз захисту дерева бiля рiдного будинку, птахiв у скрутний для них час. Здається, це зовсiм
Нарисовать словом? То есть дать точное описание? Вот...:
Лесная прохлада успокаивала. Деревья вокруг меня покачивались в такт ветру с востока, он обдавал приятной прохладой. Кроны дубов и ив закрывали небосклон от моих глаз. Чувство успокоенной природы было явственно заметно, среди легкой, почти не слышимой трелли соловья, шелеста листвы и звука падающей росы. Я точно знал, что рассвет вот-вот поднимет своей лик из-за гор. Я буду ждать его. Я буду ждать...
Нарисовать словом? То есть дать точное описание? Вот...:
Лесная прохлада успокаивала. Деревья вокруг меня покачивались в такт ветру с востока, он обдавал приятной прохладой. Кроны дубов и ив закрывали небосклон от моих глаз. Чувство успокоенной природы было явственно заметно, среди легкой, почти не слышимой трелли соловья, шелеста листвы и звука падающей росы. Я точно знал, что рассвет вот-вот поднимет своей лик из-за гор. Я буду ждать его. Я буду ждать...
Извините, если задание не правильно поняла...