В первой части герой пользуется всеми возможными благами, что можно купить за деньги, у него все самое лучшее: и номер в отеле, и изысканные блюда, и все прочие прелести жизни.
Но после кульминационного момента, когда героя настигает внезапная смерть, все резко меняется. Хозяин отеля даже не разрешает положить труп господина в его номере, выделив для этой цели самый дешевый и незаметный. Даже нет приличного гроба, в который можно положить господина, и его кладут в обычный ящик, являющийся тарой для каких-то продуктов.
Точно не відома історія написання, але за однією з версій Гоголь надихнувся своїм предком отаманам Війська Запорізького - Остапом. Тарас дуже любив своїх синів і був гордим за них. Навчилися в бурсі вони добре були одними із кращих. В Січі Остап разом з усіма святкував, а думки Андрія були зайняті його коханою полячкою. В бою Остап був холоднокровним і розсудливим, а Андрій у бою розгорався і не роздумував над своїми діями. Остап загинув на публічній казні, а Андрій загинув від рук свого батька Тараса
В первой части герой пользуется всеми возможными благами, что можно купить за деньги, у него все самое лучшее: и номер в отеле, и изысканные блюда, и все прочие прелести жизни.
Но после кульминационного момента, когда героя настигает внезапная смерть, все резко меняется. Хозяин отеля даже не разрешает положить труп господина в его номере, выделив для этой цели самый дешевый и незаметный. Даже нет приличного гроба, в который можно положить господина, и его кладут в обычный ящик, являющийся тарой для каких-то продуктов.
Объяснение:
Точно не відома історія написання, але за однією з версій Гоголь надихнувся своїм предком отаманам Війська Запорізького - Остапом. Тарас дуже любив своїх синів і був гордим за них. Навчилися в бурсі вони добре були одними із кращих. В Січі Остап разом з усіма святкував, а думки Андрія були зайняті його коханою полячкою. В бою Остап був холоднокровним і розсудливим, а Андрій у бою розгорався і не роздумував над своїми діями. Остап загинув на публічній казні, а Андрій загинув від рук свого батька Тараса