Уявити історію людства, його культуру неможливо без визначних пам’яток минулого — священних книг народів світу.
Веди — одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії
Та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень: індуїзму, буддизму, брахманізму, джайнізму. Послідовники цих релігій вважають10, що веди мають божественне походження.
Веди складалися протягом тривалого часу, приблизно 500—700 років. Перші тексти були створені ще у ІІ тисячолітті до н. е. Веди об’єднали стародавні міфи, легенди, притчі, історичні хроніки, героїчні епоси, норми права, релігійні ритуали, що були створені давнім індійським народом.
У той давній час, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. Релігія, міфологія і мораль втілювалися у художні образи. Ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. Саме тому до текстів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам’яткою релігійної культури, але й літератури.
Найяскравішою пам’яткою літератури є Біблія. У грецькій мові слово «бібліа» означає «книги». Але для багатьох поколінь людей різних народів це слово стало символом віри. Віруючі сприймають Біблію як суцільний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, на різних мовах. Найдавніші твори Біблії виникли ще у ХІІ столітті до н. е. Останні за часом творення з’явилися на початку нашої ери.
1-я строфа. Печальное и грустное - когда читаешь о хвое, которая зимой и летом одним цветом, поэтому в ней нет свежести, нет радости обновления. А тощую зелень иголок и не разглядеть. 2-я строфа. Радостное, бодрое - это листья говорят, как красивы они были красным летом, как весело им было. 3-я строфа. Печальное, грустное - лето кончилось, не слыхать пения птиц, редкие желтые листья остались одиноко висеть на ветвях. 4-я строфа. Радостное, бодрое - листья в нетерпении просят ветер сорвать их,чтобы покружиться в его потоке и улететь. В целом - после прочтения остается настроение торжественное и грустное, ибо понимаешь, что приходит конец жизни листьев, что полет на ветру - их последняя радость Поэт сравнивает иголки сосен и елей с иглами ежа.У меня ассоциация с длинными остями пушистого меха (чернобурки, енота, лисы) или с корбкой карандашей.
Уявити історію людства, його культуру неможливо без визначних пам’яток минулого — священних книг народів світу.
Веди — одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії
Та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень: індуїзму, буддизму, брахманізму, джайнізму. Послідовники цих релігій вважають10, що веди мають божественне походження.
Веди складалися протягом тривалого часу, приблизно 500—700 років. Перші тексти були створені ще у ІІ тисячолітті до н. е. Веди об’єднали стародавні міфи, легенди, притчі, історичні хроніки, героїчні епоси, норми права, релігійні ритуали, що були створені давнім індійським народом.
У той давній час, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. Релігія, міфологія і мораль втілювалися у художні образи. Ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. Саме тому до текстів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам’яткою релігійної культури, але й літератури.
Найяскравішою пам’яткою літератури є Біблія. У грецькій мові слово «бібліа» означає «книги». Але для багатьох поколінь людей різних народів це слово стало символом віри. Віруючі сприймають Біблію як суцільний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, на різних мовах. Найдавніші твори Біблії виникли ще у ХІІ столітті до н. е. Останні за часом творення з’явилися на початку нашої ери.
2-я строфа. Радостное, бодрое - это листья говорят, как красивы они были красным летом, как весело им было.
3-я строфа. Печальное, грустное - лето кончилось, не слыхать пения птиц, редкие желтые листья остались одиноко висеть на ветвях.
4-я строфа. Радостное, бодрое - листья в нетерпении просят ветер сорвать их,чтобы покружиться в его потоке и улететь.
В целом - после прочтения остается настроение торжественное и грустное, ибо понимаешь, что приходит конец жизни листьев, что полет на ветру - их последняя радость
Поэт сравнивает иголки сосен и елей с иглами ежа.У меня ассоциация с длинными остями пушистого меха (чернобурки, енота, лисы) или с корбкой карандашей.