В одному з найбільш сатиричних своїх творів, в «Собачому серці», М. Булгаков за уявною комедією зображує дійсну трагедію радянського суспільства. Експеримент, який провели над Російською імперією більшовики, зображений у вигляді експерименту професора Преображенського над бродячим, але ласкавим і добрим, псом, в результаті якого останній перетворюється на людину. Ця людина, Поліграф Поліграфович Шаріков, розкриває виразки, що утворилися на тілі сучасного М. Булгакову суспільства. Шариков був породженням професора Преображенського, світила російської науки, який шукав б для омолодження організму. Але результат операції, проведеної Філіпом Пилиповичем і його другом і помічником Борменталем, виявився більш ніж несподіваний. Пес перетворився на людину. Ця людина поєднував у собі риси і пса, і донора гіпофіза - Клима Чугункина, п'яниці, гуляки і балалаечника. Але чим більше часу проходило, тим більш людяним ставав гомункул, він перетворювався в людини «з самим паршивим серцем з усіх, які існують в природі». Шариков смішний в своїх вчинках. Він ганяється за кішкою, замикає себе у ванній і мало не затоплює всю квартиру. Його, п'яного і неслухняного, за шкірку тягають напівгола Дарина Петрівна і Преображенський. А спілкування Борменталя зі своїм підопічним вихованцем Кульковим так взагалі сповнене комізму. Але чомусь нам не хочеться сміятися. Адже за цією сатирою на получеловека ховається трагедія всього суспільства, а не окремо взятої особистості. Шариков, мені здається, страшний остільки, оскільки він не є продуктом уяви великого письменника. Він - результат уважного вивчення сучасності. М. Булгаков у своєму творі майстерно розкриває отруйні виразки, що покривають радянське суспільство. Експеримент, проведений більшовиками, привів до появи безлічі таких Шариков, для яких моральні та етичні цінності - це тьху! Для таких, як він, досить назвати себе «трудовим елементом» або «захисником революційних інтересів», щоб стати визнаним членом суспільства. Саме тому так журяться Борменталь і Преображенський, у яких є університетська освіта, і які не можуть впоратися з алкоголіком і кошатніков Кульковим. Шариков страшний. Страшний тому, що знаходить своє відображення і в нашому світі. Ніколи суспільство не зможе звільнитися від подібних соціальних елементів. Вони будуть знаходити підтримку в будь-якому суспільстві. І їм будуть байдужі цінності суспільства. Як і Шариков, вони зможуть вимагати свої «шістнадцять аршин». Однак, в повісті все закінчується тим, що погани з істот знову перетворюється в милого і доброго пса. Зник сам Шариков, але, на жаль, не зникли його відображення в світі. І саме на боротьбу з такими елементами як всередині нас, так і навколо нас, і закликає Михайло Булгаков.
14 декабря, поэт получает предложение от известного в Эдинбурге книгопечатника Уильяма Крича. Он хочет опубликовать его успешный сборник «Поэмы преимущественно на шотландском диалекте» в столице. Уже через неделю Бёрнс дает положительный ответ и продает ему право на публикацию за 100 гиней (валюта в Великобритании с 1663 по 1814). Для обложки сборника Кричу нужен портрет автора, и он обращается к Александру Нэсмиту, известному в то время художнику. Сегодня этот портрет хранится в Шотландской Национальной Портретной Галерее.
Роберт Бёрнс вырос в бедности и тяжело трудился наравне с взрослыми, но был также хорошо образован, что, в свою очередь ему легко сойтись с обычными работягами и столичной аристократией. На одном из буржуазных собраний с бардом познакомился 16-летний юноша, который, как он будет писать в дальнейшем, был восхищен поэтом. Этим молодым человеком оказался Вальтер Скотт. Описывая Бёрнса, он говорил о том, что он был по-деревенски но не был дурачком или клоуном – это был человек прямой, который умел держаться достойно, что делало его выдающимся для своего времени.
Публикация сборника стихов в Эдинбурге начала приносить плоды – 400 фунтов, а это позволяет остаться Бёрнсу в городе на некоторое время. Желание пожить в Эдинбурге во многом связано с тем, что поэт подружился с Джеймсом Каннигэмом и Френсис Анной Дунлоп, которые станут его покровителями, и с которыми он еще долгое время будет вести переписку.
теперь ты знаешь про него.БЫСТРЕЙ БЕГИ ДЕЛАТЬ ПАСПОРТ :D
В одному з найбільш сатиричних своїх творів, в «Собачому серці», М. Булгаков за уявною комедією зображує дійсну трагедію радянського суспільства. Експеримент, який провели над Російською імперією більшовики, зображений у вигляді експерименту професора Преображенського над бродячим, але ласкавим і добрим, псом, в результаті якого останній перетворюється на людину. Ця людина, Поліграф Поліграфович Шаріков, розкриває виразки, що утворилися на тілі сучасного М. Булгакову суспільства. Шариков був породженням професора Преображенського, світила російської науки, який шукав б для омолодження організму. Але результат операції, проведеної Філіпом Пилиповичем і його другом і помічником Борменталем, виявився більш ніж несподіваний. Пес перетворився на людину. Ця людина поєднував у собі риси і пса, і донора гіпофіза - Клима Чугункина, п'яниці, гуляки і балалаечника. Але чим більше часу проходило, тим більш людяним ставав гомункул, він перетворювався в людини «з самим паршивим серцем з усіх, які існують в природі». Шариков смішний в своїх вчинках. Він ганяється за кішкою, замикає себе у ванній і мало не затоплює всю квартиру. Його, п'яного і неслухняного, за шкірку тягають напівгола Дарина Петрівна і Преображенський. А спілкування Борменталя зі своїм підопічним вихованцем Кульковим так взагалі сповнене комізму. Але чомусь нам не хочеться сміятися. Адже за цією сатирою на получеловека ховається трагедія всього суспільства, а не окремо взятої особистості. Шариков, мені здається, страшний остільки, оскільки він не є продуктом уяви великого письменника. Він - результат уважного вивчення сучасності. М. Булгаков у своєму творі майстерно розкриває отруйні виразки, що покривають радянське суспільство. Експеримент, проведений більшовиками, привів до появи безлічі таких Шариков, для яких моральні та етичні цінності - це тьху! Для таких, як він, досить назвати себе «трудовим елементом» або «захисником революційних інтересів», щоб стати визнаним членом суспільства. Саме тому так журяться Борменталь і Преображенський, у яких є університетська освіта, і які не можуть впоратися з алкоголіком і кошатніков Кульковим. Шариков страшний. Страшний тому, що знаходить своє відображення і в нашому світі. Ніколи суспільство не зможе звільнитися від подібних соціальних елементів. Вони будуть знаходити підтримку в будь-якому суспільстві. І їм будуть байдужі цінності суспільства. Як і Шариков, вони зможуть вимагати свої «шістнадцять аршин». Однак, в повісті все закінчується тим, що погани з істот знову перетворюється в милого і доброго пса. Зник сам Шариков, але, на жаль, не зникли його відображення в світі. І саме на боротьбу з такими елементами як всередині нас, так і навколо нас, і закликає Михайло Булгаков.
Объяснение:
Объяснение:
знаешь это очень не легко :D вот
его биография:
14 декабря, поэт получает предложение от известного в Эдинбурге книгопечатника Уильяма Крича. Он хочет опубликовать его успешный сборник «Поэмы преимущественно на шотландском диалекте» в столице. Уже через неделю Бёрнс дает положительный ответ и продает ему право на публикацию за 100 гиней (валюта в Великобритании с 1663 по 1814). Для обложки сборника Кричу нужен портрет автора, и он обращается к Александру Нэсмиту, известному в то время художнику. Сегодня этот портрет хранится в Шотландской Национальной Портретной Галерее.
Роберт Бёрнс вырос в бедности и тяжело трудился наравне с взрослыми, но был также хорошо образован, что, в свою очередь ему легко сойтись с обычными работягами и столичной аристократией. На одном из буржуазных собраний с бардом познакомился 16-летний юноша, который, как он будет писать в дальнейшем, был восхищен поэтом. Этим молодым человеком оказался Вальтер Скотт. Описывая Бёрнса, он говорил о том, что он был по-деревенски но не был дурачком или клоуном – это был человек прямой, который умел держаться достойно, что делало его выдающимся для своего времени.
Публикация сборника стихов в Эдинбурге начала приносить плоды – 400 фунтов, а это позволяет остаться Бёрнсу в городе на некоторое время. Желание пожить в Эдинбурге во многом связано с тем, что поэт подружился с Джеймсом Каннигэмом и Френсис Анной Дунлоп, которые станут его покровителями, и с которыми он еще долгое время будет вести переписку.
теперь ты знаешь про него.БЫСТРЕЙ БЕГИ ДЕЛАТЬ ПАСПОРТ :D