Эрнста Теодора Амадея Гофмана, опубликованная в сборнике «Детские сказки» (Берлин, 1816) и включённая в книгу «Серапионовы братья» («Serapionsbrüder», 1819). Произведение было написано под влиянием общения автора с детьми своего товарища Юлиана Гитцига; их имена — Фриц и Мари — получили главные герои «Щелкунчика». По мотивам сказки был создан балет Петра Чайковского в двух актах на либретто Мариуса Петипа. Произведение было неоднократно экранизировано и стало основой для мультипликационных фильмов.
ЮРКО «Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити» «... Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати» • «Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови... Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати» • «Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна... » • «Знову долинув крик сірої качки, але він нітрохи не схвилював Юрка» • «Він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме своїм товаришам, як вони заздритимуть. Він ішов і пританцьовував» • «Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася» • «Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не захотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота». • «А поки їхав у машині, то тільки про неї й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? І, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла б...» 3.1.2. Орієнтовний планхарактеристики образу Юрка. 1) Юрко — міський хлопець. 2) Риси характеру героя: а) брехливий і жорстокий; б) грубий у ставленні до Тосі; В) байдужий до страждань качки-матері та її дітей; г) хвалькуватий та підступний. 3) Юрко — уособлення людської жорстокості. ТОСЯ «Вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він...» • «А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. Її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились». • «Вона з першого ж дня прив’язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей». • «Випусти... бо вони повмирають без води». • «У її вухах стояв отой качин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати». • «Вона хотіла податися разом із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей». • «Спочатку сиділа під своєю хатою й намагалася помітити, як сонячне проміння падає на землю… Потім з кленового полінця робила свистка, але всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. Притулялася до берези, що росла в їхньому подвір’ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок».
Эрнста Теодора Амадея Гофмана, опубликованная в сборнике «Детские сказки» (Берлин, 1816) и включённая в книгу «Серапионовы братья» («Serapionsbrüder», 1819). Произведение было написано под влиянием общения автора с детьми своего товарища Юлиана Гитцига; их имена — Фриц и Мари — получили главные герои «Щелкунчика». По мотивам сказки был создан балет Петра Чайковского в двух актах на либретто Мариуса Петипа. Произведение было неоднократно экранизировано и стало основой для мультипликационных фильмов.