Головні герої детективного циклу – двоє хлопців, які за інших умов навряд стали б друзями.
Денис Черненко – щирий, спортивний, але не особливо гарно вчиться, і на те, як згодом дізнаємося, є причина: він з багатодітної незаможної родини, і часто кмітливому хлопцю просто не до навчання. Окрім того, цей хлопець, в усьому прагматично намагається відшукати сенс і користь, а якщо явної користі немає, то й нащо, наприклад, ті ж віршики, які треба вчити по літературі? Денис легко може дати по голові своєму кривднику, хоча це не означає, що йому так і кортить битися з першої-ліпшої нагоди.
Максим Білан – повна протилежність Денисові. Він розумний, гарно вчиться, але зі спорту визнає тільки шахи, в яких досяг певних результатів. Його батьки не бідні, а хлопцю від бабусі навіть дісталася однокімнатна квартира, яку він називає Бабусиною Хатою, коли Максим стане повнолітнім, то зможе бути її повноправним власником, а поки Бабусина Хата – це його місце для усамітнення і робочий кабінет, там він нікому не заважає і його теж ніхто не витягає з роздумів або й комп’ютерних ігор, якими хлопець захоплюється не настільки, щоб захворіти ігроманією. Іноді його статус і фінансова незалежність можуть сприйматися як привід для образи, хоча Максим зовсім і не думає когось принижувати, ображати чи викликати заздрість.
Здавалося б, нічого спільного між цими хлопцями немає, а принцип, де протилежності притягуються, навряд у цьому випадку спрацює. І початок циклу красномовно про це свідчить, бо Максим на безмовне благання Дениса підказати йому відповідь на запитання вчителя невдало пожартував і тим нарвався на сварку і бійку. І Дениса можна зрозуміти, бо хто б повівся інакше, якщо тебе виставили посміховиськом перед усім класом?
А ще й вчителька замість того, щоб розібратися у ситуації, залишила їх обох чергувати у класі. І тепер ніякі хитрощі не врятують Білана від заслуженої помсти.
За характером Максим не капосник і не слизота, він не збирається брехати і скаржитися, намагається постояти за себе, не отримує задоволення від знущання над іншими, але що сталося, те сталося.
Й ось тут починається сам детектив, бо гонитва за кривдником-жертвою заводить хлопців до спортзалу, і виявляється, що не лише вони залишилися у порожній школі після уроків. Випадково хлопці підслуховують розмову старшокласника і дорослого чоловіка, пере яким цей розумник-старшокласник бридко плазує. Ці двоє замислили щось недобре – викрасти якусь коштовну «золоту» річ, з назви одразу зрозуміло, що це «Золотий кубок». І лише Денис і Максим знають про це, тому їм вирішувати, що робити, і чи взагалі потрібно втручатися у начебто не свої справи.
Вирішили б відсидітися, не було б цієї історії, детективних пошуків, а тоді і дружби, яка може вирости з ледь не будь-якого сильного почуття, навіть із непорозуміння, як це сталося з цими хлопцями.
«Золотий кубок» – символ спортивних досягнень, але, зрозуміло, що справа не у ньому, бо насамперед у творі йдеться про людські якості, справжні і фальшиві. Золото кубка справжнє для тих, хто гідний бути переможцем, і фальшиве для тих, хто лише здається таким, а його «здобутки» насправді не мають ніякого відношення до моральних якостей цієї людини.
Простими словами замальовується світоглядна філософія і пропонуються позитивні моделі поведінки юному читачеві, водночас все це подане під соусом пригод і детективних пошуків. Завдяки своїй психологічності книга цікава насамперед цією лінією, а не шкільним життям, яке є фоновим для цієї і подальших історій.
Проте, щоб розгадати загадки і зловити злодіїв, потрібно бути кмітливим, розвивати свій інтелект, а для того і шкільні знання не стануть не заваді.
Висновок: Не зважаючи на досить невеликий обсяг твору, він насичений подіями і багатий психологічно. Цікаво дізнатися, що станеться з цими двома хлопцями далі.
Головні герої детективного циклу – двоє хлопців, які за інших умов навряд стали б друзями.
Денис Черненко – щирий, спортивний, але не особливо гарно вчиться, і на те, як згодом дізнаємося, є причина: він з багатодітної незаможної родини, і часто кмітливому хлопцю просто не до навчання. Окрім того, цей хлопець, в усьому прагматично намагається відшукати сенс і користь, а якщо явної користі немає, то й нащо, наприклад, ті ж віршики, які треба вчити по літературі? Денис легко може дати по голові своєму кривднику, хоча це не означає, що йому так і кортить битися з першої-ліпшої нагоди.
Максим Білан – повна протилежність Денисові. Він розумний, гарно вчиться, але зі спорту визнає тільки шахи, в яких досяг певних результатів. Його батьки не бідні, а хлопцю від бабусі навіть дісталася однокімнатна квартира, яку він називає Бабусиною Хатою, коли Максим стане повнолітнім, то зможе бути її повноправним власником, а поки Бабусина Хата – це його місце для усамітнення і робочий кабінет, там він нікому не заважає і його теж ніхто не витягає з роздумів або й комп’ютерних ігор, якими хлопець захоплюється не настільки, щоб захворіти ігроманією. Іноді його статус і фінансова незалежність можуть сприйматися як привід для образи, хоча Максим зовсім і не думає когось принижувати, ображати чи викликати заздрість.
Здавалося б, нічого спільного між цими хлопцями немає, а принцип, де протилежності притягуються, навряд у цьому випадку спрацює. І початок циклу красномовно про це свідчить, бо Максим на безмовне благання Дениса підказати йому відповідь на запитання вчителя невдало пожартував і тим нарвався на сварку і бійку. І Дениса можна зрозуміти, бо хто б повівся інакше, якщо тебе виставили посміховиськом перед усім класом?
А ще й вчителька замість того, щоб розібратися у ситуації, залишила їх обох чергувати у класі. І тепер ніякі хитрощі не врятують Білана від заслуженої помсти.
За характером Максим не капосник і не слизота, він не збирається брехати і скаржитися, намагається постояти за себе, не отримує задоволення від знущання над іншими, але що сталося, те сталося.
Й ось тут починається сам детектив, бо гонитва за кривдником-жертвою заводить хлопців до спортзалу, і виявляється, що не лише вони залишилися у порожній школі після уроків. Випадково хлопці підслуховують розмову старшокласника і дорослого чоловіка, пере яким цей розумник-старшокласник бридко плазує. Ці двоє замислили щось недобре – викрасти якусь коштовну «золоту» річ, з назви одразу зрозуміло, що це «Золотий кубок». І лише Денис і Максим знають про це, тому їм вирішувати, що робити, і чи взагалі потрібно втручатися у начебто не свої справи.
Вирішили б відсидітися, не було б цієї історії, детективних пошуків, а тоді і дружби, яка може вирости з ледь не будь-якого сильного почуття, навіть із непорозуміння, як це сталося з цими хлопцями.
«Золотий кубок» – символ спортивних досягнень, але, зрозуміло, що справа не у ньому, бо насамперед у творі йдеться про людські якості, справжні і фальшиві. Золото кубка справжнє для тих, хто гідний бути переможцем, і фальшиве для тих, хто лише здається таким, а його «здобутки» насправді не мають ніякого відношення до моральних якостей цієї людини.
Простими словами замальовується світоглядна філософія і пропонуються позитивні моделі поведінки юному читачеві, водночас все це подане під соусом пригод і детективних пошуків. Завдяки своїй психологічності книга цікава насамперед цією лінією, а не шкільним життям, яке є фоновим для цієї і подальших історій.
Проте, щоб розгадати загадки і зловити злодіїв, потрібно бути кмітливим, розвивати свій інтелект, а для того і шкільні знання не стануть не заваді.
Висновок: Не зважаючи на досить невеликий обсяг твору, він насичений подіями і багатий психологічно. Цікаво дізнатися, що станеться з цими двома хлопцями далі.
Объяснение: