У «Баладі про Схід і Захід» образи головних героїв протиставлені один одному. Камаль утілює східну емоційність, гарячкуватість, стихійну вдачу. Полковничий син більш урівноважений, стриманий. Перш ніж вирушити в небезпечну дорогу, він ретельно розпитує товаришів про те, куди міг поїхати Камаль. Однак поступово виявляється, що між героями більше спільного, ніж відмінного. Обидва вони сміливі, не відступають перед труднощами, не бояться ризику, а головне — дотримуються кодексу честі, який завжди був характерний для кращих кіплінгових героїв. Згідно з цим кодексом. Полковничий син не може не вирушити в погоню за викрадачем батькової лошиці, а Камаль не може вбити відчайдушно хоробру людину, знаючи, що має суттєву перевагу: «Надто довго життям завдячуєш ти мені: На двадцять миль тут скелі нема, нема тут жодного пня. Де б мій стрілець не ціпів тебе, не ждала б тебе западня». Відповідно до того ж самого кодексу честі, Камаль не може прийняти в дарунок лошицю, яку він украв, навпаки — він має виявити східну щедрість і подарувати щось дорожче за неї. І Полковничий син, дотримуючись законів честі, з гідністю приймає дарунки й дарує сам. Кіплінг не дає портретних характеристик героїв. Утім, ми наче бачимо перед собою їхні різкі риси обличчя, палаючі очі, швидкі впевнені рухи. Не портретні замальовки характеризують героїв, а їхні слова і вчинки.
Известно, что он родился в приличной семье и получил хорошее образование. Стал капитаном корабля «Веселый Роджер», прославился как пират. В одном из сражений с Питером Пэном потерял правую руку и с тех пор пользуется протезом в виде крюка. Так как отрубленную руку Джеймса Питер Пэн скормил Крокодилу, у Крюка развилась фобия — он смертельно боится этого, теперь вечно следующего за ним, животного. Капитан все время старался погубить Пэна (из мести за руку, но и потому, что дерзость вечного мальчишки будила в Крюке ужасный гнев), но ему это не удавалось. В итоге, проиграв схватку с Питером фактически, но выиграв её морально — заставив Питера показать «плохую форму», Джеймс сам прыгнул за борт, где его и сожралкрокодил.
Кіплінг не дає портретних характеристик героїв. Утім, ми наче бачимо перед собою їхні різкі риси обличчя, палаючі очі, швидкі впевнені рухи. Не портретні замальовки характеризують героїв, а їхні слова і вчинки.