Олицетворение (персонификация, прозопопея) — вид метафоры, перенесение свойств одушевлённых предметов на неодушевлённые. Весьма часто олицетворение применяется при изображении природы, которая наделяется теми или иными человеческими чертами Метафора (от греч. metaphorá — перенесение), 1) троп, основанный на принципе сходства. В основе М слова к своеобразному удвоению (умножению) в речи номинативной (обозначающей) функции. Так, во фразе "сосны подняли в небо свои золотистые свечи" (М. Горький) последнее слово обозначает одновременно два предмета — стволы и свечи. Тому, что уподобляется (стволы), соответствует переносное значение М., являющееся частью контекста и образующее внутренний, скрытый план её смысловой структуры; тому, что служит средством уподобления (свечи), соответствует прямое значение, противоречащее контексту и образующее внешний, явный план.
2)Наштовхунвся вчора на цікавий коментар.Суть Якого можна звести до того,що кредит є негативним продуктом та явищем економіки та фінансово-економічної діяльості людини.
А тепер питання по суті.Якшо це є злом,то чим можна його замінити?Адже по суті кредит є наданням певного ресурсу у корисутвання з поверненням цього ж ресурсу з платою за його користування.
Як/чим можна його замінити? 1)Кредит і кредитні відносини відіграють важливу роль у житті людини.Може здаватися, що такі поняття специфічні й характерні лише для окремої сфери людської діяльності, тобто до економіки, та кредит пронизує усе суспільство і формує його соціально-економічний каркас.
Людина від народження вступає у кредитні (зобов'язальні та довірчі) відносини зі своїми батьками, а з часом і з іншими членами суспільства: людьми, організаціями, підприємствами, владою (державою) тощо. Кредитні відносини існують в політиці — між тими, хто прагне до влади у державі та її громадянами; у науці — між тими, хто поширює знання, і тими, хто їх здобуває, і, звичайно, в економіці.
Кредит є основою нормування відносин людини з її довкіллям: людина, користуючись благами природи, вступає у боргові відносини з нею. На думку А. Шопенгауера, саме народження людини породжує питання, що "наше життя містить певну заборгованість?" . Ця заборгованість виявляється у зобов'язаннях homo sapiens перед природотвірними силами, які надали їй певні блага, починаючи від користі довкілля і закінчуючи особистими благами
Метафора (от греч. metaphorá — перенесение), 1) троп, основанный на принципе сходства. В основе М слова к своеобразному удвоению (умножению) в речи номинативной (обозначающей) функции. Так, во фразе "сосны подняли в небо свои золотистые свечи" (М. Горький) последнее слово обозначает одновременно два предмета — стволы и свечи. Тому, что уподобляется (стволы), соответствует переносное значение М., являющееся частью контекста и образующее внутренний, скрытый план её смысловой структуры; тому, что служит средством уподобления (свечи), соответствует прямое значение, противоречащее контексту и образующее внешний, явный план.
А тепер питання по суті.Якшо це є злом,то чим можна його замінити?Адже по суті кредит є наданням певного ресурсу у корисутвання з поверненням цього ж ресурсу з платою за його користування.
Як/чим можна його замінити?
1)Кредит і кредитні відносини відіграють важливу роль у житті людини.Може здаватися, що такі поняття специфічні й характерні лише для окремої
сфери людської діяльності, тобто до економіки, та кредит пронизує усе
суспільство і формує його соціально-економічний каркас.
Людина від народження вступає у кредитні (зобов'язальні та довірчі)
відносини зі своїми батьками, а з часом і з іншими членами суспільства:
людьми, організаціями, підприємствами, владою (державою) тощо. Кредитні
відносини існують в політиці — між тими, хто прагне до влади у державі
та її громадянами; у науці — між тими, хто поширює знання, і тими, хто
їх здобуває, і, звичайно, в економіці.
Кредит є основою нормування відносин людини з її довкіллям: людина,
користуючись благами природи, вступає у боргові відносини з нею. На
думку А. Шопенгауера, саме народження людини породжує питання, що "наше
життя містить певну заборгованість?" . Ця заборгованість виявляється у
зобов'язаннях homo sapiens перед природотвірними силами, які надали їй
певні блага, починаючи від користі довкілля і закінчуючи особистими
благами