1.История создания. В 17 лет Александр Блока в Германии на курорте, где он отдыхал с матерью, познакомился с Ксенией Михайловной Садовской: светской замужней дамой, матерью 3-х детей, старше его на 18 лет. Но это было первое серьезное чувство, воспоминания о котором растянулись на многие годы и давали тему для его стихов. Ей же посвящено и "Две любви", написанное в 1900г, когда в жизнь Блока вошла новая любовь - к Любови Дмитриевне Менделеевой, его будущей жене. 2. И тема стихотворения "2 любви" сравнение и примирение этих чувств. Идея в их согласии. Известно, что Люба Менделеева была да поэта романтическим идеалом женщины и светлой, безмятежной и ясной. Он не видел в ней реальную плотскую женщину. А ставшей уже туманной, любовь страсть -" в смятении и мгле". (Замечу, что это разделение любви на романтическую и плотскую и стало затем причиной неудачного брака). И понимая в глубине души, что эту раздвоенность ему не преодолеть, Блок признает грядущую кару: все прах, все тлен, все суета! 3. Обе любви отождествляются с явлениями природы: свет, тьма, мгла это метонимия) и они же - антитеза, и любовь-блаженство противопоставляется любви - пожару. 4. Мне стихотворение нравится, хотя особого отклика не вызывает. Женщина по природе легче соединяет любовь страсть с любовью-нежностью и заботой. Но для понимания человеческой природы оно полезно. А вот последний куплет в дни Великого поста приобретает особое звучание: сильные чувства - грех, прах и тлен. О душе надо заботиться, освобождая ее от суеты.
Без труда нема плода. Народна притча Якось один чоловік почастував вовка хлібом. — Ну й смачний! — похвалив вовк. А далі питає: — А де ти його взяв? — Та де взяв! Землю виорав... — І все? — Ні, потім посіяв жито... — І вже маєш хліб? — Та ні,— каже чоловік.— Почекав, поки жито зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив, намолов борошна, замісив тісто й аж тоді напік буханців. — Що смачний хліб, то смачний,— сказав вовк.— Та скільки ж коло нього походити треба! — Твоя правда,— сказав чоловік.— Клопоту багато. Але без труда нема плода.. Пішов раз лев на лови й зустрів мишку. Хотів її з'їсти, вже й лапою надушив. А мишка й каже йому: — Ой, леве, могутній владарю! Не їж мене, змилуй ся наді мною, бідною, маленькою мишкою! Я тобі за те в пригоді стану! Засміявся лев: — Ти мені в пригоді станеш? Якась нещасна мишка — мені, цареві над звірями, в пригоді можеш стати В якій же це пригоді? — А хто може теє знати,— каже мишка.— Тільки благаю я тебе — зглянься наді мною!.. Зглянувся лев, пустив мишку. Подякувала вона й побігла швиденько до своєї нірки. Коли це, за яким часом, попався лев у тенета. Б'ється, сердешний, борсається в тенетах, нічого ні зробить — ще гірше заплутався в сітку. Аж де не взялась мишка — одну петельку перегризла, другу... Я й заходилася, то таку дірку в тенетах зробила, що й лез виліз! Тоді мишка й каже левові: — А що, бачиш, і я, маленька мишка, тобі в пригод стала! — Бачу,— каже лев,— віддячила ти мені і навчила мене тобі. Я бачу, що добро, зроблене комусь сторицею повертається.
2. И тема стихотворения "2 любви" сравнение и примирение этих чувств. Идея в их согласии. Известно, что Люба Менделеева была да поэта романтическим идеалом женщины и светлой, безмятежной и ясной. Он не видел в ней реальную плотскую женщину. А ставшей уже туманной, любовь страсть -" в смятении и мгле".
(Замечу, что это разделение любви на романтическую и плотскую и стало затем причиной неудачного брака).
И понимая в глубине души, что эту раздвоенность ему не преодолеть, Блок признает грядущую кару: все прах, все тлен, все суета!
3. Обе любви отождествляются с явлениями природы: свет, тьма, мгла это метонимия) и они же - антитеза, и любовь-блаженство противопоставляется любви - пожару.
4. Мне стихотворение нравится, хотя особого отклика не вызывает. Женщина по природе легче соединяет любовь страсть с любовью-нежностью и заботой. Но для понимания человеческой природы оно полезно. А вот последний куплет в дни Великого поста приобретает особое звучание: сильные чувства - грех, прах и тлен. О душе надо заботиться, освобождая ее от суеты.
Народна притча
Якось один чоловік почастував вовка хлібом.
— Ну й смачний! — похвалив вовк. А далі питає:
— А де ти його взяв?
— Та де взяв! Землю виорав...
— І все?
— Ні, потім посіяв жито...
— І вже маєш хліб?
— Та ні,— каже чоловік.— Почекав, поки жито
зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив,
намолов борошна, замісив тісто й аж тоді напік буханців.
— Що смачний хліб, то смачний,— сказав вовк.—
Та скільки ж коло нього походити треба!
— Твоя правда,— сказав чоловік.— Клопоту багато.
Але без труда нема плода..
Пішов раз лев на лови й зустрів мишку. Хотів її з'їсти, вже й лапою надушив. А мишка й каже йому:
— Ой, леве, могутній владарю! Не їж мене, змилуй
ся наді мною, бідною, маленькою мишкою! Я тобі за те
в пригоді стану!
Засміявся лев:
— Ти мені в пригоді станеш? Якась нещасна мишка — мені, цареві над звірями, в пригоді можеш стати
В якій же це пригоді?
— А хто може теє знати,— каже мишка.— Тільки благаю я тебе — зглянься наді мною!..
Зглянувся лев, пустив мишку. Подякувала вона й побігла швиденько до своєї нірки.
Коли це, за яким часом, попався лев у тенета. Б'ється, сердешний, борсається в тенетах, нічого ні зробить — ще гірше заплутався в сітку. Аж де не взялась мишка — одну петельку перегризла, другу... Я й заходилася, то таку дірку в тенетах зробила, що й лез виліз! Тоді мишка й каже левові:
— А що, бачиш, і я, маленька мишка, тобі в пригод
стала!
— Бачу,— каже лев,— віддячила ти мені і навчила
мене тобі. Я бачу, що добро, зроблене комусь
сторицею повертається.