ВЧУСЬ.КОМ.ЮА » Твір з зарубіжної літератури » Який із вивчених творів мені найбільше сподобався у 9 класі з світової літератури і чому?
Який із вивчених творів мені найбільше сподобався у 9 класі з світової літератури і чому?
За час навчання у дев’ятому класі я дізнався багато нового, в тому числі прочитав величезну кількість корисних і надзвичайно цікавих літературних творів як української, так і світової літератури. Звичайно, як і з іншими життєвими явищами і досвідом, деякі твори дійсно запам’ятовуються надовго, тому що вони цікаві і захоплюючі, а інші забуваються вже незабаром після прочитання. Кажучи про мене особисто, можна відзначити, що в мене було багато як тих, так і інших. Але найбільше мене вразив твір Миколи Гоголя під назвою «Шинель».
У цьому надзвичайно цікавому творі мова ведеться про так звану маленьку людину. Причому цей маленький чоловік, як мені подумалося під час прочитання, це не окрема особистість, це скоріше загальний образ людини, яка існувала завжди, в тому числі і в сучасному світі. Маленька людина в розумінні Гоголя – це особистість, з одного боку, повністю нешкідлива, правильна, логічна і мудра. З іншого ж боку, маленький чоловік мав деякі особливості, що робило його чужим для всіх тих, хто його оточував. Приміром, він боявся розвитку, надмірної відповідальності, не хотів приймати серйозних рішень і займатися чимось новим, чимось, чим до цього він не займався. У той же час мрія у нього була така ж маленька – купити собі шинелю. На жаль, цій мрії судилося збутися лише на один день, адже вже незабаром у маленької людини шинель вкрали. Більше того, йому ніхто не захотів до повернути. Все це призвело до трагічної смерті.
Я помню, как пугала меня мысль о том, что надо будет когда-то прочесть эти четыре тома с таким серьезным и скучным названием, с бесконечными французскими цитатами...
Но вот «закончен труд упорный», прочитанный роман лежит передо мной, и я смотрю на него с чувством удовлетворения и удивления: состоялось и мое приобщение к «величайшему роману XIX века». Не без усилий пробираясь через французские реплики, привыкая к десяткам, а потом сотням имен и титулов, вникая в родственные отношения героев, я вживалась в роман, в девятнадцатый век, в войну и мир и не заметила, как сроднилась с Андреем и Пьером, с Наташей и княжной Марьей. Вместе с ними я через двенадцатый год, через Бородино... Вместе с Болконским и Николаем Ростовым преодолевала свой страх и мечтала о славе, восторгалась удалью Долохова и Денисова, с удивлением смотрела на нелепого и бесстрашного Пьера.
Сколько может вместить в себя книга? Сколько может понять и открыть человеческий гений? Даже если иметь в виду только «Войну и мир», Толстой кажется бесконечным, неисчерпаемым.
Что дало мне чтение романа? Во-первых, огромный читательский опыт. Немного найдется книг, которые давали бы такую работу уму. Ожили мои знания по истории. Девятнадцатый век стал ближе, понятнее. Да и наше время стало более понятным, сложные человеческие отношения осветились новым светом.
Я продолжаю думать над словами Толстого о роли личности в истории: «...ход мировых событий предопределен свыше, зависит от совпадения всех произволов людей...» Они сплетаются в кольцо, и я не могу найти его начало, а так хочется!
Я думаю о том, как сложна жизнь человека, сам человек. Да, «люди как реки». Мы смотрим, как в зеркало, друг на друга, и все же надеемся, что сможем избежать чужих ошибок, падений.
Роман дал возможность общения с интересными и мудрыми собеседниками. Как не прислушаться к Пьеру, говорившему, что надо жить, надо любить, надо верить, несмотря ни на что! Как его мысль о том, что всем честным людям необходимо объединиться! «Ведь так убежден Пьер.
В этой книге столько умных людей, объясняющих не только то, что было, но и то, что есть сегодня, будет завтра.
Мне кажется, после Толстого я стала лучше думать о людях: ведь в каждом из нас — целый мир, и в нем не Княжне Марье тоже нелегко было со стариком Болконским. Но сколько в ней терпения, понимания. Сколько еще всего в этой книге! Хватит на целую жизнь. Когда-нибудь я перечитаю роман снова и, наверное, снова удивлюсь его неисчерпаемости и мудрости.
7 КЛАС 6 КЛАС 5 КЛАС 4 КЛАС 3 КЛАС 2 КЛАС 1 КЛАС
VCHYS.COM.UA
ВЧУСЬ.КОМ.ЮА » Твір з зарубіжної літератури » Який із вивчених творів мені найбільше сподобався у 9 класі з світової літератури і чому?
Який із вивчених творів мені найбільше сподобався у 9 класі з світової літератури і чому?
За час навчання у дев’ятому класі я дізнався багато нового, в тому числі прочитав величезну кількість корисних і надзвичайно цікавих літературних творів як української, так і світової літератури. Звичайно, як і з іншими життєвими явищами і досвідом, деякі твори дійсно запам’ятовуються надовго, тому що вони цікаві і захоплюючі, а інші забуваються вже незабаром після прочитання. Кажучи про мене особисто, можна відзначити, що в мене було багато як тих, так і інших. Але найбільше мене вразив твір Миколи Гоголя під назвою «Шинель».
У цьому надзвичайно цікавому творі мова ведеться про так звану маленьку людину. Причому цей маленький чоловік, як мені подумалося під час прочитання, це не окрема особистість, це скоріше загальний образ людини, яка існувала завжди, в тому числі і в сучасному світі. Маленька людина в розумінні Гоголя – це особистість, з одного боку, повністю нешкідлива, правильна, логічна і мудра. З іншого ж боку, маленький чоловік мав деякі особливості, що робило його чужим для всіх тих, хто його оточував. Приміром, він боявся розвитку, надмірної відповідальності, не хотів приймати серйозних рішень і займатися чимось новим, чимось, чим до цього він не займався. У той же час мрія у нього була така ж маленька – купити собі шинелю. На жаль, цій мрії судилося збутися лише на один день, адже вже незабаром у маленької людини шинель вкрали. Більше того, йому ніхто не захотів до повернути. Все це призвело до трагічної смерті.
Объяснение:
Я помню, как пугала меня мысль о том, что надо будет когда-то прочесть эти четыре тома с таким серьезным и скучным названием, с бесконечными французскими цитатами...
Но вот «закончен труд упорный», прочитанный роман лежит передо мной, и я смотрю на него с чувством удовлетворения и удивления: состоялось и мое приобщение к «величайшему роману XIX века». Не без усилий пробираясь через французские реплики, привыкая к десяткам, а потом сотням имен и титулов, вникая в родственные отношения героев, я вживалась в роман, в девятнадцатый век, в войну и мир и не заметила, как сроднилась с Андреем и Пьером, с Наташей и княжной Марьей. Вместе с ними я через двенадцатый год, через Бородино... Вместе с Болконским и Николаем Ростовым преодолевала свой страх и мечтала о славе, восторгалась удалью Долохова и Денисова, с удивлением смотрела на нелепого и бесстрашного Пьера.
Сколько может вместить в себя книга? Сколько может понять и открыть человеческий гений? Даже если иметь в виду только «Войну и мир», Толстой кажется бесконечным, неисчерпаемым.
Что дало мне чтение романа? Во-первых, огромный читательский опыт. Немного найдется книг, которые давали бы такую работу уму. Ожили мои знания по истории. Девятнадцатый век стал ближе, понятнее. Да и наше время стало более понятным, сложные человеческие отношения осветились новым светом.
Я продолжаю думать над словами Толстого о роли личности в истории: «...ход мировых событий предопределен свыше, зависит от совпадения всех произволов людей...» Они сплетаются в кольцо, и я не могу найти его начало, а так хочется!
Я думаю о том, как сложна жизнь человека, сам человек. Да, «люди как реки». Мы смотрим, как в зеркало, друг на друга, и все же надеемся, что сможем избежать чужих ошибок, падений.
Роман дал возможность общения с интересными и мудрыми собеседниками. Как не прислушаться к Пьеру, говорившему, что надо жить, надо любить, надо верить, несмотря ни на что! Как его мысль о том, что всем честным людям необходимо объединиться! «Ведь так убежден Пьер.
В этой книге столько умных людей, объясняющих не только то, что было, но и то, что есть сегодня, будет завтра.
Мне кажется, после Толстого я стала лучше думать о людях: ведь в каждом из нас — целый мир, и в нем не Княжне Марье тоже нелегко было со стариком Болконским. Но сколько в ней терпения, понимания. Сколько еще всего в этой книге! Хватит на целую жизнь. Когда-нибудь я перечитаю роман снова и, наверное, снова удивлюсь его неисчерпаемости и мудрости.