Роланд — головний герой епічної поеми. Це васал Карла Великого, його племінник і права рука. Роланд хоробрий і відважний воїн в армії Карла. Дотримуючись указів свого правителя, він один за іншим завойовує для Карла іспанські міста. Карл завжди захоплюється, його хоробрістю та відвагою. Роланд щиро відданий своїй країні і своєму королю і вважає за честь загинути смертю хоробрих в бою. Він Незважаючи на всі позитивні якості, Роланд надто гордий і самовпевнений лицар. Це стає причиною його конфлікту з вітчимом Ганелону. Також, залишившись один на один з ворогом в Ронсевальскій ущелині і розуміючи, що його ар’єргард не вистоїть проти багатотисячної армії сарацинів, Роланд не хоче сурмити в ріг і кликати на підмогу короля. Герой вважає, що тим самим він зганьбить свою честь і честь своєї країни. Гордість змушує Роланда приректи французьких солдатів на смерть. І про це відкрито говорить другу мудрий Олів’є. З іншого боку, вся та ж пиха робить Роланда відмінним бійцем. Під час бою він стає «гордий і лютий» і з жорстокістю б’є противника. Навіть смертельне поранення не може послабити бойовий дух героя. Залишившись утрьох зі своїми товаришами (Готьє і Турпеном) проти сорокатисячної армії маврів, хоробрий Роланд б’ється так, що ворог боїться підійти до нього і його друзів, вони лише метають списами здалеку. Роланд щиро поважає своїх побратимів. Він не шкодує для них ні золота, ні коней, ні броні. Саме тому французи так люблять його і готові померти за свого графа. І саме тому, коли герой в останній раз перед смертю проходить по полю бою, засіяного трупами відважних воїнів, серце його стискається від туги. Але більше всіх сумує Роланд за вірним другом Олів’є. Свою смерть Роланд зустрічає, як справжній герой. Він лягає на землю обличчям до Іспанії. Так Карлу буде видно, що «граф загинув, але переміг в бою». Король ховає дорогого васала з найбільшою пошаною. А на батьківщині прекрасна дама Альда, дізнавшись про смерть коханого, падає замертво.
Имею честь представиться: почтмейстер, надворный
советник Шпекин".
Почтмейстер ничего не делает, поэтому на местной почте
дела идут плохо:
"...Вот здешний почтмейстер совершенно ничего не
делает: все дела в большом запущении, посылки
задерживаются… извольте сами нарочно разыскать..."
Нечистоплотный в делах почтмейстер - второстепенный
герой пьесы Гоголя, который дополняет характеристику
городскоого чиновничества.
В замечаниях для господ актёров Николай Васильевич
Гоголь говорит относительно Ивана Кузьмича Шпекина
только то, что он простодушный до наивности человек.
Но об ограниченности этого "простодушного до наивности"
человека говорит то, что именно из чужих писем он черпает
свои познания о жизни.
Почтмейстер вскрывает и читает чужие письма, пользуясь
служебным положением:
"...Знаю, знаю… Этому не учите, это я делаю не то чтоб
из предосторожности, а больше из любопытства:
смерть люблю узнать, что есть нового на свете.
Я вам скажу, что это преинтересное чтение.
Иное письмо с наслажденьем прочтешь – так
описываются разные пассажи… а назидательность какая…
лучше, чем в «Московских ведомостях»!.."
Иногда он оставляет себе чужие письма, если они ему
особенно нравятся. В результате такие письма, конечно,
не доходят до адресата:
"...Жаль, однако ж, что вы не читаете писем: есть прекрасные
места. Вот недавно один поручик пишет к приятелю <...>
Я нарочно оставил его у себя. Хотите, прочту?.."
Вскрывая чужие письма, почтмейстер обладал невероятным
объёмом информации, которая, как известно, правит миром.
То есть не следует преуменьшать роль Шпекина.
Шпекин поступает вполне резонно, спрашивая "не будет
ли какого замечания по части почтового управления?"
только после того, как "одалживает" денег Хлестакову.
Появляясь в четвёртом действии для представления Хлестакову,
приходит в мундире и при шпаге, а все его ответы -
по-военному кратки: "так точно-с", "совершенная правда!",
"совершенно справедливо".
Хлестаков отмечает услужливость Шпекина и нахдит его
приятным человеком.
В поведении почтмейстера нет робости или нахальства -
это среднестатистический чиновник, который
вытягивается по струнке при виде любого начальства.
При этом он всё же на особом счету и смеет говорить
городничему, что у того "руки коротки" сослать его в Сибирь.
Система почтового сообщения в те годы - это почтовые
отделения с приписанными к ним почтовыми лошадьми
и Шпекин собственноручно дал Хлестакову лучшую тройку,
чтобы тот уехал из города с комфортом, да ещё и
дал предписание для других почтовых станций выделять
лучших перекладных на всём пути.
В конце пьесы именно почтмейстер разоблачает
Хлестакова,
распечатав его письмо другу в Петербург
Роланд — головний герой епічної поеми. Це васал Карла Великого, його племінник і права рука. Роланд хоробрий і відважний воїн в армії Карла. Дотримуючись указів свого правителя, він один за іншим завойовує для Карла іспанські міста. Карл завжди захоплюється, його хоробрістю та відвагою. Роланд щиро відданий своїй країні і своєму королю і вважає за честь загинути смертю хоробрих в бою. Він Незважаючи на всі позитивні якості, Роланд надто гордий і самовпевнений лицар. Це стає причиною його конфлікту з вітчимом Ганелону. Також, залишившись один на один з ворогом в Ронсевальскій ущелині і розуміючи, що його ар’єргард не вистоїть проти багатотисячної армії сарацинів, Роланд не хоче сурмити в ріг і кликати на підмогу короля. Герой вважає, що тим самим він зганьбить свою честь і честь своєї країни. Гордість змушує Роланда приректи французьких солдатів на смерть. І про це відкрито говорить другу мудрий Олів’є. З іншого боку, вся та ж пиха робить Роланда відмінним бійцем. Під час бою він стає «гордий і лютий» і з жорстокістю б’є противника. Навіть смертельне поранення не може послабити бойовий дух героя. Залишившись утрьох зі своїми товаришами (Готьє і Турпеном) проти сорокатисячної армії маврів, хоробрий Роланд б’ється так, що ворог боїться підійти до нього і його друзів, вони лише метають списами здалеку. Роланд щиро поважає своїх побратимів. Він не шкодує для них ні золота, ні коней, ні броні. Саме тому французи так люблять його і готові померти за свого графа. І саме тому, коли герой в останній раз перед смертю проходить по полю бою, засіяного трупами відважних воїнів, серце його стискається від туги. Але більше всіх сумує Роланд за вірним другом Олів’є. Свою смерть Роланд зустрічає, як справжній герой. Він лягає на землю обличчям до Іспанії. Так Карлу буде видно, що «граф загинув, але переміг в бою». Король ховає дорогого васала з найбільшою пошаною. А на батьківщині прекрасна дама Альда, дізнавшись про смерть коханого, падає замертво.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pisnya-pro-rolanda-harakteristika-geroyiv/