Культура — специфічний б існування людини в природі.
Людина — єдиний носій свідомості, який досяг ступеня думки.
Чим гармонійніша взаємодія людини і природи, тим якісніше її життя з точки зору культурного розвитку. Залучаючись до культури, людина стає людиною. У мові за поняттям «культурна людина» закріпилося значення, яке має на увазі дотримання людиною певних правил, норм, соціальних установок, які визначають її поведінку в суспільстві. Це добровільне визначення тих меж, які встановлені суспільством. У суспільстві мають бути ідеали, вони не можуть знаходити своє вираження тільки у матеріальному задоволенні, у вигоді. Дуже важливо розв’язувати питання духовного життя людей, утверджувати вікові цінності, які людство накопичувало протягом віків, передавало із покоління в покоління.
Культура формує особистість певного типу, якій притаманні ті чи інші моральні якості, світоглядні орієнтири, рівень інтелектуального розвитку, естетичні уподобання тощо.
Сама людина формує себе у процесі своєї діяльності, тому культура є мірою людського в людині, характеристикою розвитку людини як суспільної істоти.
Слово «культура» почало використовуватись як науковий термін з другої половини XVIII ст. — в епоху Просвітництва. Мислителів того часу турбувало питання про специфіку людського буття, про те, що обумовлено «людською природою» і що формує саму «людську природу». Просвітники прагнули знайти ідеали людського буття й визначити напрями розвитку соціального прогресу.
Тоді й виникла необхідність у спеціальному понятті, в якому була б логічно оформлена ідея існування особливостей людського буття, з якими пов’язаний розвиток здібностей людини, її розуму і духовного світу.
Розвиток цієї ідеї виявив два її аспекти:
• культура трактувалась як засіб удосконалення людини, її духовного життя і моральності, виправлення недоліків і вад суспільства за до просвітництва й виховання людей;
• культура розглядалась як б життя, що реально існує та історично змінюється. Його специфіка обумовлена рівнем розвитку людського розуму, науки, мистецтва, виховання, освіти.
Ці протиріччя стимулювали подальшу еволюцію уявлень про культуру.
• Пригадайте, що таке духовна та художня культура.
III. БЕСІДА «МИСТЕЦТВО – ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ»
Учні пригадують, що таке мистецька діяльність, художній образ, висловлюють свої думки з приводу мистецької діяльності (як впливає творчий процес на формування особистості тощо).
IV. ПРОДОВЖЕННЯ ЛЕКЦІЇ
В основі творів мистецтва лежить певна ідея в її емоційному, живому зображенні. Кордон між художнім світом і світом реальним завжди був рухливим. Ступінь умовності відображення дійсності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва і неоднаковий для різних художніх епох. Художній образ може набувати характеру символічності, доки не втратить зв’язок з дійсністю і не перетвориться на нерозшифрований знак. І, навпаки, він може бути ілюзорним до певної межі, оскільки у мистецтва завжди є узагальнюючий момент.
Створення художнього образу та його сприйняття складають дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному змістовому просторі.
Художній образ — поєднання дійсності й творчої індивідуальності митця. Його створенню підпорядковується увесь комплекс усвідомленої та неусвідом-леної (спонтанної) діяльності суб’єкта. Образне мислення митця завжди несе відображення картини світу тієї епохи, в яку він творить. Митець — генератор ідей і носій світогляду одночасно, він той ланцюг, що пов’язує внутрішньо художні процеси і світоглядні настанови суспільства. Він надає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку глядача, а глядач у свою чергу порівнює художній твір з дійсністю і намагається відтворити образ, який був в уяві митця. Але все ж істина для глядача — те, як він зрозумів твір, а не те, що відтворював художник.
Поміркуйте і наведіть приклади творів різних видів мистецтва щодо відображення світу людини у мистецтві.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготовка до семінару «Культура і її роль у суспільстві».
Орієнтовні завдання
Підготувати короткі дослідження мистецької діяльності окремих майстрів різних напрямів: музикантів, співаків, художників, танцюристів й визначити, в чому полягає оригінальність їх творчого пошуку, як вони за до мистецьких засобів виразності передають власні почуття, емоції, мрії тощо.
Приемыш" (Мамин-Сибиряк) начинается с описания того, как охотник гуляет под теплым летним дождем по лесу и любуется окружающей природой. Он подходит к озеру Светлому и направляется к старой избушке, которая почти полностью скрывается в высокой траве. Навстречу ему выбегает пес Соболько. Сначала он звонко лает, но потом узнает гостя и радостно приветствует его. Охотник заходит в избушку, растапливает русскую печь и ждет хозяина - старика Тараса, которому уже под девяносто лет. Старик уже и сам не помнит, когда родился, говорит, что это было до нашествия французов на Россию в 1812 году. Раньше у деда Тараса была семья, но жена и дети умерли, и он стал жить в избушке в лесу, промышляя охотой и рыбалкой. И вот гость наконец-то увидел старика: тот плыл в лодке, подгоняя впереди себя красивого белого лебедя. Охотник, конечно, удивился и стал расспрашивать хозяина, что это за птица. Дед Тарас рассказал, что приезжали "городские господа", пристрелили "лебедя с лебедушкой", а их птенец спрятался в камышах. Старик его вытащил и принес домой, поселил в сарае и заботился о нем. Лебедь-приемыш привык к деду и собаке, стал членом их маленькой семьи. Гость отметил про себя, с какой любовью и теплотой говорил хозяин о своем приемыше. После ночевки охотник ушел, пообещав старику вернуться осенью. Он сдержал свое слово и вернулся в избушку в начале зимы. Старик Тарас был очень опечален и с грустью рассказал гостью, что ему пришлось отпустить своего приемыша. "Царь-птица" не может выжить в сарае, ей нужна воля.
Культура — специфічний б існування людини в природі.
Людина — єдиний носій свідомості, який досяг ступеня думки.
Чим гармонійніша взаємодія людини і природи, тим якісніше її життя з точки зору культурного розвитку. Залучаючись до культури, людина стає людиною. У мові за поняттям «культурна людина» закріпилося значення, яке має на увазі дотримання людиною певних правил, норм, соціальних установок, які визначають її поведінку в суспільстві. Це добровільне визначення тих меж, які встановлені суспільством. У суспільстві мають бути ідеали, вони не можуть знаходити своє вираження тільки у матеріальному задоволенні, у вигоді. Дуже важливо розв’язувати питання духовного життя людей, утверджувати вікові цінності, які людство накопичувало протягом віків, передавало із покоління в покоління.
Культура формує особистість певного типу, якій притаманні ті чи інші моральні якості, світоглядні орієнтири, рівень інтелектуального розвитку, естетичні уподобання тощо.
Сама людина формує себе у процесі своєї діяльності, тому культура є мірою людського в людині, характеристикою розвитку людини як суспільної істоти.
Слово «культура» почало використовуватись як науковий термін з другої половини XVIII ст. — в епоху Просвітництва. Мислителів того часу турбувало питання про специфіку людського буття, про те, що обумовлено «людською природою» і що формує саму «людську природу». Просвітники прагнули знайти ідеали людського буття й визначити напрями розвитку соціального прогресу.
Тоді й виникла необхідність у спеціальному понятті, в якому була б логічно оформлена ідея існування особливостей людського буття, з якими пов’язаний розвиток здібностей людини, її розуму і духовного світу.
Розвиток цієї ідеї виявив два її аспекти:
• культура трактувалась як засіб удосконалення людини, її духовного життя і моральності, виправлення недоліків і вад суспільства за до просвітництва й виховання людей;
• культура розглядалась як б життя, що реально існує та історично змінюється. Його специфіка обумовлена рівнем розвитку людського розуму, науки, мистецтва, виховання, освіти.
Ці протиріччя стимулювали подальшу еволюцію уявлень про культуру.
• Пригадайте, що таке духовна та художня культура.
III. БЕСІДА «МИСТЕЦТВО – ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ»
Учні пригадують, що таке мистецька діяльність, художній образ, висловлюють свої думки з приводу мистецької діяльності (як впливає творчий процес на формування особистості тощо).
IV. ПРОДОВЖЕННЯ ЛЕКЦІЇ
В основі творів мистецтва лежить певна ідея в її емоційному, живому зображенні. Кордон між художнім світом і світом реальним завжди був рухливим. Ступінь умовності відображення дійсності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва і неоднаковий для різних художніх епох. Художній образ може набувати характеру символічності, доки не втратить зв’язок з дійсністю і не перетвориться на нерозшифрований знак. І, навпаки, він може бути ілюзорним до певної межі, оскільки у мистецтва завжди є узагальнюючий момент.
Створення художнього образу та його сприйняття складають дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному змістовому просторі.
Художній образ — поєднання дійсності й творчої індивідуальності митця. Його створенню підпорядковується увесь комплекс усвідомленої та неусвідом-леної (спонтанної) діяльності суб’єкта. Образне мислення митця завжди несе відображення картини світу тієї епохи, в яку він творить. Митець — генератор ідей і носій світогляду одночасно, він той ланцюг, що пов’язує внутрішньо художні процеси і світоглядні настанови суспільства. Він надає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку глядача, а глядач у свою чергу порівнює художній твір з дійсністю і намагається відтворити образ, який був в уяві митця. Але все ж істина для глядача — те, як він зрозумів твір, а не те, що відтворював художник.
Поміркуйте і наведіть приклади творів різних видів мистецтва щодо відображення світу людини у мистецтві.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготовка до семінару «Культура і її роль у суспільстві».
Орієнтовні завдання
Підготувати короткі дослідження мистецької діяльності окремих майстрів різних напрямів: музикантів, співаків, художників, танцюристів й визначити, в чому полягає оригінальність їх творчого пошуку, як вони за до мистецьких засобів виразності передають власні почуття, емоції, мрії тощо.