Народився Федір Михайлович Достоєвський 11 листопада 1821 року у Москві.
Але життя завдало ударів, коли Федору було 16 років померла мати, згодом — і батька.
Федір вступив до Головного військового училища в Петербурзі, яке закінчив 1843 р.
Свій творчий шлях він почав повістю "Бідні люди" (1846), що була схвально сприйнята М. Некрасовим і В. Бєлінським, яким сподобалось зображення в ній соціальної трагедії "маленької людини".
Але наступні його твори: "Двійник" (1846), "Хазяйка" (1847), "Білі ночі" (1848), "Неточка Незванова" (1849) — були не прийняті критикою.
Літературна діяльність Достоєвського була перервана 23 квітня 1849 року арештом, пов'язаним з його участю у справі петрашевського гуртка.
22 грудня 1849 р. Достоєвський разом з іншими петрашевцями перебував у Петербурзі на Семенівському, в очікуванні смертної кари, але за кілька хвилин до страти її відмінили за високим розпорядженням.
У цей період були опубліковані повісті "Дядечків сон" та "Село Степанчиково і його мешканці" (обидві 1859 р.), а також перший роман "Зневажені та скривджені" (1861).
Разом з братом Михайлом він організував і видавав журнали "Время" (1861-1863) та "Эпоха" (1864-1865), в яких друкувалися твори не лише Достоєвського, а й інших відомих письменників того часу.
У 1862 р. та 1863 рр. письменник здійснює закордонні мандрівники. Його цікавить європейське життя, люди, їх побут та звичаї. Виходять у світ "Зимові нотатки про літні враження" (1863), "Записки" (1864), які набагато випередили проблематику та образну систему наступних романів.
Ці мотиви надалі знайшли відображення в повісті "Гравець" (1866).
Він реалізує свій давній задум — роман "Злочин і кара", який із січня 1866 р. починає друкуватися в "Руском вестнике" і приносить авторові світову славу.
У 1873 р. починає працювати над "Щоденником письменника". Спочатку твір друкують у журналі "Гражданин", а з 1876 р. він виходить самостійним виданням.
За півроку до смерті, 8 червня 1880 року він проголошує свою відому промову на урочистому відкритті пам'ятника Пушкіну в Москві, в якій розкриває національне та всесвітнє значення російського поета, говорить про братерство всіх людей на Землі.
9 лютого 1881 р. Достоєвський помер.
Объяснение: Если что, пиши что не понятно. Удачи в учебе. Если что проси
литературном энциклопедическом словаре дается следующее определение новеллы: малый прозаический жанр, сопоставимый по объему с рассказом (что дает иногда повод для их отождествления) . В отличие от рассказа, выдвигающего на первый план изобразительно-словесную фактуру повествования и тяготеющего к развернутым характеристикам,
новелла есть искусство сюжета в наиболее частой форме, сложившееся в глубокой древности в тесной связи с ритуальной магией и мифами, обращенное, прежде всего к деятельной, а не созерцательной стороне человеческого бытия. Новеллистический сюжет, построенный на резких антитезах и метаморфозах, на внезапном превращении одной ситуации в прямо ей противоположную, рас во многих фольклорных жанрах .
Народився Федір Михайлович Достоєвський 11 листопада 1821 року у Москві.
Але життя завдало ударів, коли Федору було 16 років померла мати, згодом — і батька.
Федір вступив до Головного військового училища в Петербурзі, яке закінчив 1843 р.
Свій творчий шлях він почав повістю "Бідні люди" (1846), що була схвально сприйнята М. Некрасовим і В. Бєлінським, яким сподобалось зображення в ній соціальної трагедії "маленької людини".
Але наступні його твори: "Двійник" (1846), "Хазяйка" (1847), "Білі ночі" (1848), "Неточка Незванова" (1849) — були не прийняті критикою.
Літературна діяльність Достоєвського була перервана 23 квітня 1849 року арештом, пов'язаним з його участю у справі петрашевського гуртка.
22 грудня 1849 р. Достоєвський разом з іншими петрашевцями перебував у Петербурзі на Семенівському, в очікуванні смертної кари, але за кілька хвилин до страти її відмінили за високим розпорядженням.
У цей період були опубліковані повісті "Дядечків сон" та "Село Степанчиково і його мешканці" (обидві 1859 р.), а також перший роман "Зневажені та скривджені" (1861).
Разом з братом Михайлом він організував і видавав журнали "Время" (1861-1863) та "Эпоха" (1864-1865), в яких друкувалися твори не лише Достоєвського, а й інших відомих письменників того часу.
У 1862 р. та 1863 рр. письменник здійснює закордонні мандрівники. Його цікавить європейське життя, люди, їх побут та звичаї. Виходять у світ "Зимові нотатки про літні враження" (1863), "Записки" (1864), які набагато випередили проблематику та образну систему наступних романів.
Ці мотиви надалі знайшли відображення в повісті "Гравець" (1866).
Він реалізує свій давній задум — роман "Злочин і кара", який із січня 1866 р. починає друкуватися в "Руском вестнике" і приносить авторові світову славу.
У 1873 р. починає працювати над "Щоденником письменника". Спочатку твір друкують у журналі "Гражданин", а з 1876 р. він виходить самостійним виданням.
За півроку до смерті, 8 червня 1880 року він проголошує свою відому промову на урочистому відкритті пам'ятника Пушкіну в Москві, в якій розкриває національне та всесвітнє значення російського поета, говорить про братерство всіх людей на Землі.
9 лютого 1881 р. Достоєвський помер.
Объяснение: Если что, пиши что не понятно. Удачи в учебе. Если что проси
литературном энциклопедическом словаре дается следующее определение новеллы: малый прозаический жанр, сопоставимый по объему с рассказом (что дает иногда повод для их отождествления) . В отличие от рассказа, выдвигающего на первый план изобразительно-словесную фактуру повествования и тяготеющего к развернутым характеристикам,
новелла есть искусство сюжета в наиболее частой форме, сложившееся в глубокой древности в тесной связи с ритуальной магией и мифами, обращенное, прежде всего к деятельной, а не созерцательной стороне человеческого бытия. Новеллистический сюжет, построенный на резких антитезах и метаморфозах, на внезапном превращении одной ситуации в прямо ей противоположную, рас во многих фольклорных жанрах .