Потрібно рерайтувати (перефразування тексту іншими словами.)текст(останні бали)
Слово милосердя складається з двох частин — милість і серце, тобто зробити милість серця. Як звучить і як часом важко буває це зробити. Особливо зараз і особливо молоді. Ні, не всім, але багатьом.
Адже наскільки легше пройти, ніж вникати в проблеми або неприємності чужої людини. Адже дуже часто буває, що потрібно слово добре сказати або вислухати людину. Здавалося б дрібниця, але часом це рятує від самогубства або іншого необдуманого вчинку. І найбільше, на мою думку, в цій до потребують старше покоління і підлітки.
Старики, тому що зараз, вони по правді кажучи не потрібні нікому — ні сім’ї, ні державі. І згадують про них, або перед Днем Перемоги небудь перед виборами дають подарунки (подачки), отримують голосу і все.
Але старшим людям потрібна увага, маленьке але щодня, потрібно спілкування, потрібно співчуття. Не обов’язково гроші давати або подарунки (хоча це теж не завадить), а дати зрозуміти людині що він теж значимий, важливий і його мудрість-це життєвий досвід, який завжди знадобиться. Адже ще великий Лев Толстой казав, що милосердя полягає не стільки в речовий до скільки в духовній підтримці ближнього. Духовна ж підтримка перш за все не в засудженні ближнього, а в пошані його людської гідності.
Підліткам, я так вважаю, теж потрібне розуміння і підтримка. Вони ще не сформувалися як особистість, всередині киплять гормональні перебудови і що з ними буде далі — незрозуміло. Дуже важливо про це пам’ятати батькам і вчителям, адже незважаючи на всю крутизну і незалежність, всередині вони дуже вразливі і уразливі. І ще хочеться сказати що милосердю, неосудно, розумінню і співчуття потрібно вчити з дитинства і вчити особистим прикладом.
Адже якщо тато постійно поступається місцем у транспорті, допомагає сусідці донести сумки, дитина не залишиться осторонь. Він в майбутньому не пройде повз чужого горя і завжди постарається до будь то літня людина або травмовану тварину.
У житті трапляється всяке і кожен може потрапити у скрутне становище. Головне не дорікати і судити, а постаратися зрозуміти і сказати підбадьорюючі слово — ось це і буде милосердя, розуміння і співчуття тому, хто серцю милий.
Много веков назад на Балканском полуострове поселился народ, который впоследствии стали называть греками. А еще их называли эллинами, а их страну - Элладой.
От древних греков остались нам их предания, их древние сказания - мифы. В мифах нашли отражения представления греков об устройстве мира, их попытки объяснить все происходящее в природе и в человеческом обществе. По отдельным мифам мы можем воссоздать картину мира, как ее себе представляли древние греки.
Сначала мир населяли чудовища и великаны и среди них грозные дети Земли и Неба - могучие титаны.
Впоследствии титаны были покорены Зевсом. На смену титанам пришло царство богов.
Греки представляли себе богов в виде идеальных существ, обладавших всеми чувствами, свойственными человеку: радость, гнев, печаль, зависть, ненависть.
Первые, самые древние боги были ужасны. Своим видом и своими делами они внушали страх людям. Человеку были непонятны и страшны грозные силы природы. В любую минуту они могли принести страдания или даже гибель человеку. Поэтому такими грозными были боги, управляющие этими стихиями.
Все боги жили на высокой горе Олимп, всегда закрытой от людей облаками, питались нектаром и амброзией. Каждый из богов занимался своим делом, покровительствовал своему ремеслу или отвечал за определенный участок мира. Люди на земле молились богам, воздвигали им храмы, приносили дары и жертвы
Объяснение:
Древнейшее состояние греческой мифологии известно из табличек эгейской культуры, записанных линейным письмом Б. Для этого периода характерна немногочисленность богов, многие из них именуются иносказательно, у ряда имён имеются женские аналоги (например, di-wi-o-jo — Diwijos, Зевс и женский аналог di-wi-o-ja). Уже в крито-микенский период известны Зевс, Афина, Дионис и ряд других, хотя их иерархия могла отличаться от позднейшей.
Мифология «тёмных веков» (между упадком крито-микенской цивилизации и возникновением античной греческой цивилизации) известна только по позднейшим источникам.
Различные сюжеты древнегреческих мифов постоянно фигурируют в произведениях древнегреческих писателей; накануне эпохи эллинизма возникает традиция создавать на их основе собственные аллегорические мифы. В греческой драматургии обыгрываются и развиваются многие мифологические сюжеты. Крупнейшими источниками являются: