Поясніть назву п'еси і авторський підзаголовок. Як трансформусться міф про Пігмаліона? Шо змінюсться в сприйнятті твору після його перейменування (наприклад, назва мюзиклу-«Моя чарівна леді»)?

Остап был полностью согласен с отцом, его целью в жизни было побывать в Запорожской Сечи и совершить подвиг. Его девиз – «бой и пиршество». Андрий же видел в жизни другой смысл. Он учился охотнее брата, интересовался искусством. Он не презирал женщин, как отец и другие казаки. Андрий, как и Остап, признавал отца своим единственным судьей.
И Остап, и Андрий гордые, с чувством собственного достоинства. Оба брата добры, но Остап – к Андрию, отцу, казакам, а Андрий – даже к врагу: он полячку. Братья были патриотами, защитниками Родины, но Андрий не справился со своими чувствами и стал предателем.
Остап в бурсе учиться не хотел и даже четыре раза закапывал свой учебник. Но когда Тарас Рассердился и сказал, что Остап никогда не увидит Сечи, если не выучится в бурсе, Остап стал прилежным, трудолюбивым и старательным учеником, одним из первых. Он был хорошим, надежным товарищем, бурсаки его уважали, охотно слушались. Он был честным и прямодушным – когда его наказывали, он не увиливал. Андрий же был изобретательным, хитрым, ловким, избегал наказаний. Он предводитель бурсаков, но в то же время скрытный, любит уединение. У него развит эстетический вкус.

Провінційний поміщик Володимир Дубровський через самодурство і деспотизм сусіда, знатного боярина Троєкурова, втративши батька Андрія Гавриловича, втрачає і маєток – Кістенівку. Його незаконно отримує Троєкуров. Дубровський – дворянин, офіцер, позбавлений даху над головою, і його честь ображена.Селяни Дубровського готують бунт, і Володимир, керований почуттям помсти та будучи в хороших відносинах зі своїми селянами, очолює заколот. Помста стає соціальним протестом. Образ молодого Дубровського ідеалізовано, він бачиться нам борцем за справедливість. «Шляхетний розбійник» Володимир Дубровський розумний, хоробрий, добрий, красивий. Його боротьба за правду і любов до Маші Троєкурової не залишає читачів байдужими.. Створивши яскравий образ самодура Троєкурова, автор показує у всій повноті картину поміщицького гніту. «Старовинний побут російського дворянства в особі Троєкурова зображений з найжахливішою вірністю», - так писав про роман В. Г. Бєлінський. «Важко знайти в російській літературі більш точну і живу картину, ніж опис побуту і звичок великого пана», - зазначав М. Г. Чернишевський. Дубровський керується тільки думкою про помсту, він не однодумець кріпаків. Володимир хоче помститися Троєкурову за образу батька. Тут автор показує нам не сам бунт, а його передумови. Автор описує долю бунтаря, на яку вплинуло беззаконня. Піти у розбійники Володимир був змушений, він бунтар мимоволі..Зміни у долі Дубровського не тягнуть за собою еволюцію характеру, і це автор вважає однією з головних причин його поразки. Найкращі раптові і різкі повороти в долі героя не міняють сутності його характеру – це ще одна з причин його поразки. У підсумку Дубровський виявляється жертвою. Він чужий селянству, опинився поза законом, поза кохання, він не може повернутися до колишнього свого положення і продовжити нормальне існування.