ЖАЙВОРОНОК — символ єдності Землі й Неба; він — співець хліборобського поля і небесної блакиті, бо своїм співом возвеличує хліборобську ниву до небес, а небесну блакить опускає до хліборобського лану…Він — чиста «Божа птаха», яка приносить весну на поле, бо першим з польових птахів повертається з вирію. Поле, над яким співає жайворонок, в належний час обігріється теплим Сонцем і зроситься благодатними дощами. Вважається, що з прильотом жайворонка треба розпочинати оранку і сівбу. Кажуть, коли жайворонок співає високо в Небі, то він молиться Богу, а як замовкає, то летить до Господа на сповідь.
""Конь с розовой гривой" - автобиографичный рассказ В.П.Астафьева. В центре произведения - мальчик Витя, сирота, живущий с дедушкой и бабушкой. Писатель показывает нам голодное послевоенное детство Вити. И когда бабушка отправляет внука вместе с соседскими ребятишками за земляникой, обещая ту продать и купить мальчику "пряник конем", радость его была безгранична. И Витя добросовестно собирает ягоды. Астафьев так пишет об этом:" Я брал старательно и скоро покрыл дно аккуратненького туеска стакана на два-три". Но левонтьевские мальчишки стали есть свои ягоды, да и Витю подзадоривали. И Витя высыпал ягоды на траву:"Вот! Ешьте вместе со мной!" Всего несколько ягодок досталось мальчику. Но вскоре ему стало грустно, тоскливо. Что сказать бабушке? И мальчик пошел на хитрость:"Набил травою туго туесок...собрал несколько горсток ягодок, заложил ими траву". Бабушку-то обманул, но себя ведь не обманешь. Стыдно Вите было встречаться с бабушкой, когда та вернулась с базара. Дед подталкивал внука, чтоб тот просил прощения у бабушки. А та оборвала извинения внука, да и усадила его за стол ужинать. А потом стала срамить внука. И он понял, "в какую бездонную пропасть ввергло его плутовство". А потом бабушка отдала мальчику долгожданный пряник в виде белого коня с розовой гривой. Пройдут годы, мальчик вырастет, но помнить тот подарок будет всю свою жизнь.
хліборобського поля і небесної блакиті, бо своїм співом возвеличує
хліборобську ниву до небес, а небесну блакить опускає до хліборобського
лану…Він — чиста «Божа птаха», яка приносить весну на поле, бо
першим з польових птахів повертається з вирію. Поле, над яким співає
жайворонок, в належний час обігріється теплим Сонцем і зроситься
благодатними дощами. Вважається, що з прильотом жайворонка треба
розпочинати оранку і сівбу. Кажуть, коли жайворонок співає високо в
Небі, то він молиться Богу, а як замовкає, то летить до Господа на
сповідь.
Пройдут годы, мальчик вырастет, но помнить тот подарок будет всю свою жизнь.