пояснити вислів людина *без принципів і без волі схожа на корабель, у якого немає руля і компасу, він змінює напрямок з кожною переміною вітру* с. смайлс

Каждую минуту своей жизни, работая, общаясь и даже просто бездельничая, человек проявляет те или иные черты своего характера. Но лучше всего человеческая сущность раскрывается в экстремальных ситуациях. В такой ситуации и оказался Васютка, главный герой рассказа В. П. Астафьева «Васюткино озеро» . Этот мальчик мой ровесник, но я совсем не уверен, что сумел бы проявить такую же решительность, находчивость и мужество, если бы заблудился в лесу. Кто из нас не любит читать прекрасные стихи о красоте родного края, купаться в море, лазить по горам, бродить по лесу в поисках ягод и грибов! Общаясь с природой, робкие становятся смелее, жестокие - добрее, угрюмые - улыбчивее. Не зря говорят, что человек - дитя природы. Однако любая мать бывает со своими детьми не только ласковой и нежной, но и строгой и суровой. Именно такой увидел тайгу маленький герой рассказа В. П. Астафьева «Васюткино озеро» .

Васютка отправился в лес за орехами для рыбаков, погнался за глухарем и заблудился. Конечно, он очень испугался, ведь одно дело бродить по знакомым тропинкам, а другое - потеряться в бескрайнем зеленом океане! Но природа не любит слабых и трусливых, и Васютке это было прекрасно известно.

Конечно, Васютка не раз бывал в этом лесу, слышал он и рассказы рыбаков, как следует поступать в подобных ситуациях. Но вместе с тем он прекрасно понимал, как легко навсегда сгинуть в бескрайних просторах суровой тайги. Вот почему мальчику потребовались вся его воля, самообладание и мужество, чтобы не поддаться панике. Как опытный взрослый, Васютка обдумывал каждый свой шаг, взвешивал каждое действие, добывая еду, выбирая направление, устраиваясь на ночлег.

Благодаря своему мужеству, Васютка вышел из леса победителем. И победа его даже не в том, что он поведал рыбакам о чудесном, полном рыбы, озере, а в том, что он сумел преодолеть растерянность и страх в самом себе, что и ему вернуться домой. Пришлось мальчику применять на практике все, что он когда-либо слышал о подобных ситуациях. Все пригодилось - и поучительные рассказы рыбаков, и собственные догадки. Но больше всего Васютке выдержка и самообладание, не дававшие ему опускать руки, терять надежду. Мальчик с честью выдержал испытание. Проведя несколько суток в лесу, он вышел к реке, где его подобрали вернуться домой знакомые рыбаки. Я уверен, что эти долгие дни наедине с природой Васютка запомнит навсегда.

Філософська символіка та система образів твору. літературні дослідники називають повість видатного американського письменника е. хемінгуея (1898-1961) «старий і море» «притчею», певно, це дійсно так. бо цей, з одного боку, дуже реалістичний твір — не простий опис цікавої пригоди, не просто розповідь про поєдинок відважного старого з морем і рибою. ця повість має значно ширший і узагальнений зміст, який не зводиться лише до авторської ідеї про необхідність збереження людиною мужності та гідності за будь-яких обставин. про це хемінгуей писав у кожному своєму художньому творі. але саме з приводу повісті «старий і море» письменник сказав: «здається, що врешті-решт я домігся того, над чим працював усе моє життя». що мав на увазі хемінгуей? напевно, однозначно відповісти на це питання неможливо. але зрозуміло одне: він досягнув у своїй творчості вищої сходинки і на рівні ідей, і на рівні художнього зображення дійсності. зовні сюжет повісті досить нескладний. старий сантьяго, герой твору, стомлений невдачами, які переслідували його вже довгий час, відпливає далеко у море, в пошуках здобичі. йому пощастило: попалась «величезна риба». та риба була велика і сильна, що старому довелося докласти чимало зусиль, щоб перемогти її. але на зворотньому шляху акули пожирають рибу, і старому залишається її кістяк. однак річ у тім, що сама по собі боротьба старого з рибою, з акулами — це лише видима частина сюжетного «айсберга». захована ж упідтексті частина говорить про більш важливе і значне: письменник розмірковує над взаємовідносинами людини із суспільством, людини і природи, людини і навіть всесвіту. реалістичні образи старого, моря, риби, хлопчика, левів, акул навівають символістичного значення і знаходяться в стані протистояння і єдності одночасно. стверджується думка про взаємозязок усіх мешканців землі: людей, тварин, птахів, і в той же час один із парадоксів людського існування: людина змушена вбивати тих, коголюбить, хто «дорожчий від брата». «як добре, що нам не потрібно вбивати сонце, місяць і зірки, достатньо того, що ми вимагаємо їжу у моря і вбиваємо своїх братів». людина — частина природи, частина всесвіту. вона відчуває це і прагне до гармонії з ними. саме такою повинна бути світобудова: людина у гармонійному співіснуванні з природою, всесвітом — до такої важнішої думки приходить хемінгуей. розглянемо взаємозв’язок образів і старого та хлопчика: старість — юність кінець — початок хлопчик манолін — продовження старого, його майбутнє, він забезпечить йому безсмертя, отримавши разом із досвідом і частину душі сарого. «був би зі мною хлопчик», — рефреном звучать у повісті слова старого, якими автор стверджує думку, що сила людства у його єдності. образи акул — хижаків, ворогів можна ще сприймати, як перешкоди на шляху досягнення мети. людина сміливо вступає з ними у боротьбу. «акула нічого не боїться і чинить так, як їй заманеться . тут звучить знамените «…людина не для того створена , щоб бути переможеною. людину можна знищити, але її не можна перемогти». але «переможець нічого не здобуває» — цю філософську думку хемінгуей виніс навіть у заголовок одного із своїх творів. сутність людського життя у боротьбі і перемозі в ній, можливо, це перемога над собою. в житті (морі) у кожного є своя риба (мета, ціль), яку потрібно здобувати, є свої акули (вороги, перешкоди), і, слава богу, є свій хлопчик (надія на майбутнє, на своє продовження), свої леви («найкраще в моєму житті», символ юності, дитинства, щасливих миттєвостей, того, що є жити). а ще людина — частинка неосяжного всесвіту. вона відчуває себе добре лише в гармонії з усім, що оточує її: небом, сонцем, морем, птахами, рибами. вона — не цар, не піщинка — вона рівна серед рівних. стають зрозумілими слова хемінгуея з приводу закінчення ним повісті: «здається, що я, врешті-решт, домігся того, над чим працював усе моє життя». письменник у своїх творах завжди змальовував якісь актуальні соціальні конфлікти, проблеми сучасного йому життя, оточуючого його суспільства. тобто, там-були зафіксовані лише миттєвості, а тут — вічна картина світу і людського існування.читать полностью: